У сучасному рослинництві насіннєвий матеріал є фундаментом кожного технологічного процесу, що визначає рівень продуктивності, стабільність урожаю та ефективність використання ресурсів. За умов зростання кліматичних ризиків, інтенсифікації виробництва та підвищення вимог до якості аграрної продукції роль насінництва суттєво зростає. Насіння розглядається не лише як носій генетичного потенціалу, а як високотехнологічний продукт, якість якого формується на всіх етапах – від розмноження до лабораторного контролю та зберігання.

Сучасні тенденції розвитку галузі насінництва характеризуються посиленням вимог до сортової та фізичної чистоти, упровадженням міжнародних лабораторних стандартів, удосконаленням методів оцінки життєздатності та забезпечення простежуваності партій насіння. У цьому контексті особливої актуальності набуває системний аналіз підходів до виробництва та контролю якості насіннєвого матеріалу.

Наукові дослідження останніх десятиріч підтверджують визначальний вплив якості насіння на формування врожайності сільськогосподарських культур. За даними численних агрономічних і фізіологічних досліджень, використання кондиційного насінного матеріалу забезпечує прибавку врожайності в межах 15–30% порівняно з некондиційним або внутрішньогосподарським насінням.

У працях, присвячених насіннєзнавству, фахівці наголошують, що лабораторна схожість не є єдиним показником якості насіння. Дослідники звертають увагу на значення енергії проростання, вирівняності насіннєвої фракції, маси 1000 насінин та фізіологічного стану зародка. Окремі автори наголошують на потребі застосування стрес-тестів (холодових, осмотичних), які дають змогу більш точно прогнозувати польову схожість.

Значна частина літератури присвячена питанням сортової чистоти та контролю репродукцій. Встановлено, що порушення просторової ізоляції, недотримання технологічної дисципліни та неконтрольоване багаторічне використання приводить до поступової деградації сортових ознак. У зв’язку з цим міжнародні підходи до насінництва ґрунтуються на чітко регламентованій системі контролю та сертифікації.

Окремий блок наукових публікацій стосується ролі лабораторних стандартів. У роботах акцентують на важливості уніфікації методик визначення показників якості насіння, що забезпечує порівнянність результатів та прозорість ринку.

Якість як багатокомпонентне поняття

Сучасне трактування якості насіннєвого матеріалу виходить за межі формальних показників. Якість насіння — це сукупність фізичних, біологічних, генетичних і фітосанітарних характеристик, які в комплексі визначають продуктивність майбутніх посівів. Аналітичні дані свідчать, що навіть незначні відхилення за окремими показниками можуть призводити до непропорційно великих втрат урожаю.

Посилення ролі лабораторного контролю

Однією з ключових тенденцій є зростання ролі лабораторного аналізу на всіх етапах насінницького процесу. Лабораторія виконує не лише функцію підтвердження кондиційності насіння, а є стратегічним інструментом управління якістю. Сучасні методи дають змогу оперативно виявляти проблеми, пов’язані з фізіологічним старінням насіння, прихованою інфекцією або механічними пошкодженнями.

Стандартизація та простежуваність

Аналітика ринку демонструє стійку тенденцію до стандартизації вимог і процедур. Простежуваність насіннєвого матеріалу — від ділянки розмноження до конкретної партії – стає важливою умовою довіри з боку споживачів та партнерів. Це особливо актуально в умовах інтеграції ринків і зростання міжрегіонального обігу насіння.

Адаптація до ґрунтово-кліматичних умов

Практичні спостереження доводять, що ефективність використання насіння значною мірою залежить від його адаптації до умов вирощування. Насіннєвий матеріал, вироблений з урахуванням локальних особливостей, демонструє вищу стабільність сходів і продуктивності, що знижує виробничі ризики.

Практичні рекомендації

На основі аналізу наукових джерел та сучасних тенденцій доцільно рекомендувати:

• комплексну оцінку якості насіння, яка включає не лише лабораторну схожість, а й енергію проростання, вирівняність фракцій та фізіологічний стан;
• посилення контролю за сортовою та фізичною чистотою на всіх етапах розмноження, доробки та зберігання насіння;
• використання результатів лабораторних аналізів для корегування норм висіву та технологічних рішень;
• дотримання умов зберігання, що дає змогу мінімізувати втрати посівних якостей у міжсезонний період;
• інтеграцію насінництва в агрономічний супровід, що забезпечує більш повну реалізацію потенціалу культури.

Насінництво є сучасною умовою сільськогосподарського галуззю, де ефективність яких безпосередньо залежить результативність рослинництва. Сучасні тенденції свідчать про зростання ролі якості, чистоти та лабораторних стандартів як ключових елементів системи управління виробничими ризиками насіннєвого матеріалу.

Формування ефективної системи насінництва, заснованої на науково обґрунтованих підходах, стандартизації та аналітичному контролі, створює передумови для стабільного підвищення врожайності, зниження ризиків та сталого розвитку аграрного сектору. У перспективі роль насінництва як стратегічного чинника конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва лише посилюватиметься.

Оцінка якості насіннєвого матеріалу не обмежується однією характеристикою. Вона формується як поєднаний ланцюг характеристик, кожна з яких доповнює попередню і впливає на кінцевий результат у полі. Саме тому в сучасному насінництві пильна увага приділяється ключовим ознакам, передусім масі, базовим фізичних показників до фізіологічних і фітосанітарних.

Першим етапом такої оцінки є чистота насіння, яка фактично визначає стартові умови для культури. Цікавим є те, що навіть за лабораторних показників на рівні 97–98% до 5–7% площі живлення рослин може бути втрачено через домішки або непродуктивні насінини. У масштабах поля це означає не лише зниження густоти, а й посилення внутрішньовидової конкуренції, що безпосередньо впливає на формування врожаю.

Наступним логічним показником є лабораторна схожість, яка відображає потенційну здатність насіння до проростання за оптимальних умов. Проте аналітичні дані свідчать про те, що цей показник має лише прогнозний характер. У реальних польових умовах вирішальну роль відіграє енергія проростання, яка характеризує швидкість і дружність появи сходів. Дослідження показують, що різниця лише у 5–7% за енергією проростання може призвести до відставання частини рослин у розвитку на 7–10 днів, а в окремих випадках і на нерівномірність протягом вегетації.

Важливим елементом аналітичної оцінки є маса 1 000 насінин, що слугує індикатором за виповненості та фізіологічної зрілості. Дослідні факти: за рівних умов періоду появи рослини з насіння з більшою масою 1 000 насінин формують на 10-15% потужнішу кореневу систему на ранніх етапах розвитку. Це підвищує ефективність засвоєння вологи та елементів живлення, особливо в умовах технологічного стресу.

Окремий підхід до вирівняності насіння є критичним з точки зору технології сівби. Неоднорідні фракції призводять до різних глибин загортання навіть за однакових налаштувань сівалки. Аналітика польових випробувань свідчить, що зниження вирівняності нижче 90% може збільшити розтягнутість сходів на 20-30%, що ускладнює подальше управління посівами.

Окрему увагу заслуговує натура зерна як інтегральний показник щільності та якості насіння. Хоча вона частіше використовується в товарному зерновиробництві, у насінництві цей показник добре корелює з життєздатністю насіння та його стійкістю до механічних пошкоджень. Практика показує, що партії з низькою натурою мають вищий відсоток слабких проростків навіть за формально допустимої схожості.

Контроль вологості насіння є критично важливим елементом переходу від лабораторних оцінок до зберігання. Цікавим є факт, що підвищення вологості лише на 1-2% понад оптимум може прискорити процеси фізіологічного старіння насіння в 1,5-2 рази. Це особливо актуально для культур з великим насінням, чутливих до умов зберігання.

Критично важливим залишається контроль показників відсутності зараженості насіння хворобами та шкідниками. Аналітичні дані свідчать, що насіння може бути джерелом до третини інфекційного навантаження на посіви. Саме тому в насінництві фітосанітарна безпека (на всіх насінницьких етапах) розглядається не як додатковий параметр, а як базова умова формування здорового агроценозу.

Таким чином, комплексний показник якості є логічною ланкою єдиної системи, де слабке посилання не компенсується високими значеннями інших параметрів. Для фермера цілісна картина якості, що приходить із купленим якісним насінням – це не один показник у сертифікаті, а збалансований комплекс характеристик, який визначає результат у полі задовго до сівби.

Аналізуючи досвід, якісним насінням насіння свідчать, що навіть незначні відхилення за окремими показниками можуть мати суттєвий вплив на формування сходів і подальшу продуктивність культури. Водночас для виробника важливо мати не лише загальне розуміння значущості цих параметрів, а й чіткі кількісні орієнтири, які дають змогу об’єктивно оцінити якість насіннєвого матеріалу ще до сівби. Саме тому доцільно перейти від теоретичного аналізу до практичних вимірів – порівняльних значень основних показників посівних якостей для насіння різних культур. Такі орієнтири слугують інструментом прийняття технологічних рішень, допомагають коригувати норму висіву, оцінювати ризики та забезпечувати прогнозований результат у виробничих умовах.

Практичним підтвердженням значущості системного підходу до насінництва є досвід компанії, яка впродовж шести років послідовно розвиває напрям виробництва та забезпечує агровиробників високотехнологічним насіннєвим матеріалом. За цей період сформовано комплексну модель роботи, що поєднує відбір адаптованих сортів, контроль репродукцій, сучасні технології доробки насіння та обов’язковий лабораторний супровід. Основний фокус компанії зосереджений на культурах, які мають ключове значення для структури посівних площ і стабільності виробництва, зокрема озимій пшениці, сої та гороху. Такий підхід дає змогу забезпечувати фермерів насінням із прогнозованими посівними якостями, високою вирівняністю та стабільною енергією проростання насіння в полі, що особливо важливо в умовах зростання кліматичних і технологічних викликів.

Показники сої стають серйозним випробуванням для аграрного сектору, оскільки ця культура часто потребує суттєвих зусиль на вирощування та збереження посівних якостей насіння: затримки по країні, надмірна вологість і температури негативно позначаються на показниках схожості, енергії проростання та вирівняності багатьох насіннєвих партій. Водночас системний підхід компанії до насінництва — від контролю посівів насінницьких ділянок до делікатної доробки, лабораторного аналізу та дотримання умов зберігання — дає змогу сформувати насіннєвий матеріал із високими та стабільними посівними показниками, придатний для ефективного використання в умовах сучасного агровиробництва.

Цього сезону компанія пропонує до реалізації насіннєвий матеріал сої сортів Сінді та Памела, а також гороху КВС Хамелеон і Астронавт.

Сучасні вимоги до сортів сої передбачають не лише високий рівень урожайності, а й стабільну якість зерна, зокрема вміст білка, а також здатність рослин адаптуватися до мінливих ґрунтово-кліматичних умов. У цьому контексті сорти Памела та Сінді є прикладом селекційних рішень, спрямованих на мінімізацію виробничих ризиків за одночасного збереження високих господарсько-цінних ознак.

Обидва сорти створені з урахуванням кліматичних умов, де ключовими лімітуючими факторами є нестача вологи в окремі періоди вегетації, різкі температурні коливання та нерівномірне розподілення опадів. Основною метою селекції було формування сортів сої з високою пластичністю, здатних стабільно реалізовувати генетичний урожайність та якість у різних агрокліматичних зонах.

Соя Памела: акцент на якість і стабільність

Сорт Памела вирізняється насамперед стабільно високим вмістом білка, який у вирощених умовах становить 40-42%, незалежно від погодних умов року. Це є принципово важливою характеристикою для господарств, орієнтованих на переробку чи експорт. Сорт належить до ранньостиглої групи стиглості з вегетаційним періодом 90–95 днів, що забезпечує його ефективне використання в різних зонах вирощування.

Біологічні особливості сорту – потужна коренева система, прямостоячий габітус рослин та рівномірне дозрівання – сприяють стабільному формуванню врожаю навіть за стресових умов. Памела характеризується високою стійкістю до вилягання й осипання, а також підвищеною толерантністю до основних хвороб сої, зокрема фузаріозу, пероноспорозу та склеротиніозу.

Соя Сінді: баланс урожайності та технологічності

Сорт Сінді позиціонується як високоврожайний сорт з інтенсивним типом вирощування. Він демонструє стабільну врожайність у широкому діапазоні агрокліматичних умов, що зумовлено хорошою адаптивністю до ґрунтової вологи та температурних стресів. Сінді формує вирівняний посіви з дружним сходженням, що є ключовим передумовою ефективного застосування сучасних агротехнологій.

Сорт належить до середньоранньої групи стиглості з вегетаційним періодом 105–110 днів, а відтак придатний для вирощування в усіх зонах України.

Зерно сорту має хорошу фізичну якість, оптимальну масу 1000 насінин і збалансований вміст білка та олії, що робить його універсальним для різних напрямів використання. Рослини характеризуються міцною стебловою системою, помірною висотою та стійкістю до вилягання, що мінімізує втрати під час збирання і забезпечує стабільну якість врожаю.

Адаптивність і виробнича цінність

Аналітичні дані виробничих посівів свідчать, що обидва сорти – Памела і Сінді – демонструють високу екологічну пластичність та здатність зберігати основні показники продуктивності навіть у роки з несприятливими погодними умовами. Потужний стартовий розвиток, вирівняність рослин та толерантність до стресів забезпечують прогнозований результат і зменшують залежність від екстремальних факторів середовища.

Таким чином, сорти сої Памела та Сінді відповідають сучасним вимогам інтенсивного і ресурсозберігаючого землеробства, гарантуючи стабільну врожайність, високу якість зерна та технологічну надійність, що робить їх ефективним інструментом у структурі посівів сучасних агропідприємств.

Сучасне насінництво виходить далеко за межі простого розуміння про насіння як початковий елемент технології вирощування. Воно перетворюється на високотехнологічну систему, де якість, чистота та лабораторне підтвердження посівних показників є основою прогнозованого й економічно обґрунтованого результату. Приклад компанії свідчить, що лише комплексний підхід до виробництва насіннєвого матеріалу — від селекційних рішень і контролю репродукцій до стандартизованих лабораторних досліджень — дає змогу повною мірою реалізувати потенціал культури в умовах зростаючих кліматичних та технологічних викликів.

Практичний досвід використання сучасних сортів, зокрема сої Памела та Сінді, підтверджує, що адаптивність, стабільність показників якості зерна та технологічна надійність є не менш важливими, ніж максимальні значення врожайності. Саме такі характеристики зменшують виробничі ризики, підвищують ефективність агротехнологій і забезпечують сталу конкурентоспроможність рослинницької продукції.

Таким чином, інвестиції в якісний насіннєвий матеріал слід розглядати не як додаткові витрати, а як стратегічний ресурс розвитку агровиробництва. У найближчій перспективі роль насінництва як ключового чинника інтенсифікації та стабілізації врожайності лише зростатиме, формуючи основу для сталого розвитку аграрного сектору та підвищення його адаптації до викликів сучасності.

Павло Ковальчук, експерт регіонального департаменту агрономічного супроводу

Світове виробництво гороху (Pisum sativum L.) упродовж останніх років характеризується відносною стабільністю та перебуває в межах 12,4–14,2 млн т за загальної площі посіву 7,2–8,1 млн га. Така динаміка свідчить про збереження стратегічної ролі культури в системі продовольчої безпеки, кормовиробництва та сівозмін у різних агрокліматичних зонах. Крім того, виробництво є висококонцентрованим: шість країн – Канада, росія, Індія, Франція, США та Україна – формують близько 76% світового валового збору.

Безумовним світовим лідером є Канада, яка щороку виробляє понад 3,4 млн т гороху. Порівняно з 2021 роком обсяги виробництва зросли на 52%, що пояснюється як розширенням посівних площ, так і сприятливими погодними умовами та високим рівнем технологічного забезпечення. Країни Європейського Союзу займають другу позицію за сукупними обсягами виробництва. Основні обсяги формуються у Франції (близько 538,4 тис. т), Німеччині (322 тис. т), Іспанії (136 тис. т), Литві (152 тис. т), Румунії (109 тис. т) та Великобританії (200 тис. т). Суттєвими гравцями залишаються також Китай (1,2 млн т), Індія (800 тис. т) та США (понад 900 тис. т). Водночас обсяги виробництва мають виражену сезонну варіабельність, що зумовлено погодними ризиками, коливаннями світових цін і змінами аграрної політики.

Світова торгівля: переорієнтація потоків та нові баланси

Глобальний ринок гороху є динамічним і значною мірою залежить від попиту з боку Азії. Китай акумулює близько 40% світового імпорту, залишаючись ключовим драйвером міжнародної торгівлі бобовими культурами. Другим за величиною імпортером є Бангладеш (близько 600 тис. т), далі – Пакистан (195 тис. т), Іспанія (175 тис. т) та ОАЕ (75 тис. т). Загальний світовий імпорт оцінюється на рівні 7–7,2 млн т, що становить понад половину глобального виробництва – показник, який свідчить про високу експортну орієнтованість галузі.

Водночас суттєві зміни відбулися в торговельній політиці Індії. До 2019 року ця країна була одним із найбільших імпортерів українського гороху (від 149 до 385 тис. т у різні роки). Однак унаслідок упровадження обмежувальних заходів та стимулювання внутрішнього виробництва Індія досягла самозабезпечення на рівні близько 1 млн т, що призвело до перерозподілу світових торговельних потоків.

Україна: від пікових показників до структурного відновлення

Для України рекордним став 2017 рік, коли валовий збір гороху сягнув майже 1,1 млн тонн. Того року держава посідала вагоме місце серед світових виробників. Проте вже у 2018 році, незважаючи на значні площі, через зниження врожайності виробництво скоротилося. У 2019 році врожайність частково відновилася, однак зменшення площ на 41% обмежило валовий збір до 570 тис. тонн. У 2020 році площі скоротилися до 237,7 тис. га. Експерти пов’язували це з насиченням внутрішнього ринку та зниженням маржинальності культури. Повномасштабна війна 2022 року спричинила безпрецедентне скорочення виробництва: валовий збір зменшився до 270 тис. т за площі 130,6 тис. га – найнижчий показник за останнє десятиріччя.

До початку вторгнення основною зоною вирощування була південна частина України, де концентрувалося до 57% площ. Кліматичні зміни, зокрема часті та тривалі посухи, зумовили часткову заміну сої на більш адаптивний до ранньовесняних умов горох. Водночас тимчасова окупація частини територій суттєво вплинула на статистику виробництва. У 2021 році в Запорізькій області було зібрано 63,5 тис. т гороху, однак у 2022 році виробництво фактично припинилося. Аналогічна ситуація спостерігалася в Херсонській (16,9 тис. т у 2021 р.) та Донецькій (22,4 тис. т) областях. Скорочення зафіксовано і в Миколаївській та Харківській областях.

Попри ці виклики, галузь демонструє ознаки відновлення. У 2023 році площі становили 137,2 тис. га за валового виробництва 399,5 тис. т та середньої врожайності 2,62 т/га. У 2024 році площа зросла до 212,28 тис. га, що на 40% більше, ніж роком раніше. У 2025 році вона зросла до 270 тис. га (+25%). У 2023/2024 маркетинговому році виробництво становило 409 тис. т, а у 2024/2025 прогнозується майже 480 тис. т із потенціалом подальшого зростання.

Експортна модель та нові ринки

У 2024 році експорт гороху становив 378,6 тис. т на суму 115 млн дол. США. Дані за сім місяців 2025 року ($28 млн) не відображають повної картини через сезонність поставок. Основними покупцями у 2024 році стали Туреччина (77,1 тис. т), Індія (76,9 тис. т) та Італія. Сукупно Туреччина, Індія, Італія, ОАЕ, Пакистан, Бангладеш і Малайзія формують понад 62% українського експорту.

Додатковий імпульс надало відкриття ринку Китаю. З огляду на запровадження КНР 100% мита на канадський горох українські виробники отримали конкурентну перевагу. Сертифікація української продукції китайською стороною сприяє стабілізації та зростанню цін. Станом на 2025 рік експортні ціни на базисі CIF для Пакистану та Індії становлять близько 350 $/т, із потенціалом подальшого підвищення за умови активізації поставок до Китаю.

Паралельно розвивається внутрішня переробка. Виробництво колотого гороху стає економічно доцільним сегментом, особливо для ринків Близького Сходу.

Урожайність та технологічний потенціал

Середня врожайність гороху в Україні коливається в межах 2,1–2,7 т/га. Однак за умов інтенсивної технології, оптимізації живлення, якісного насіннєвого матеріалу та ефективного захисту рослин можливо стабільно отримувати 4,0–5,0 т/га. Показники 4,5–5,5 т/га вже фіксують у передових господарствах.

Світовий рекорд урожайності – 7,48 т/га (Великобританія, 2019 р.) – підтверджує значний генетичний потенціал культури та визначальну роль технологічної дисципліни.

Перспективи розвитку

Збільшення посівних площ, відкриття нових експортних напрямків, зростання обсягів переробки та стабільний попит з боку Азії формують сприятливі умови для розширення виробництва. За оцінками експертів, у 2026 році площі можуть зрости ще на 15-20%.

Отже, горох в Україні поступово відновлює статус стратегічної експортно орієнтованої культури. Поєднання агрокліматичних переваг, технологічного потенціалу та сприятливої кон’юнктури світового ринку створює передумови для довгострокового зростання галузі та підвищення її конкурентоспроможності.

Аналіз світових і українських статистичних даних переконливо демонструє: горох поступово повертає собі позиції стратегічної експортно орієнтованої культури. Зростання посівних площ, активізація торгівлі з країнами Азії, відкриття ринку Китаю та підвищення експортних цін формують позитивну кон’юнктуру. Проте ринок – це лише зовнішній індикатор. Справжні причини відновлення інтересу до культури лежать значно глибше – в її агрономічній та технологічній цінності.

Стабільний попит неможливий без стабільного виробництва. А стабільне виробництво, своєю чергою, базується на біологічних особливостях культури, її адаптивності та технологічній передбачуваності. Саме тому перехід від макроекономічних показників до агрономічного аналізу є логічним кроком у розумінні перспектив гороху.

Агрономічні переваги вирощування гороху

1. Біологічна азотфіксація – економіка та екологія в одному рішенні

Горох є класичною зернобобовою культурою з високою симбіотичною активністю. За оптимальних умов він здатний фіксувати 60-120 кг/га атмосферного азоту, частина якого залишається в ґрунті для наступної культури.

Цікавий факт: після гороху озима пшениця може формувати прибавку врожайності на рівні 0,4-0,8 т/га без додаткового внесення азотних добрив. Таким чином, економічний ефект від вирощування гороху проявляється не лише у власній врожайності, а й у зниженні витрат на удобрення та підвищенні продуктивності наступних культур.

2. Поліпшення структури ґрунту та водного режиму

Коренева система гороху має добре розвинений стрижневий корінь, що проникає на глибину до 1-1,5 м. Це сприяє:

• розпушенню орного шару;
• покращенню аерації;
• підвищенню водопроникності;
• активізації ґрунтової мікробіоти.

У посушливих регіонах горох демонструє вищу ефективність використання весняної вологи порівняно з багатьма ярими культурами, оскільки має коротший період вегетації та раніше звільняє поле.

3. Ранній старт – технологічна перевага

Насіння гороху починає проростати вже за температури 1–2°C, а сходи витримують короткочасні приморозки до −5..−7°C. Це дає висівати сівбу в ранні строки, максимально використовуючи зимово-весняні запаси вологи. У структурі польових робіт горох рівномірно розподіляє навантаження на техніку та персонал, що особливо важливо для великих господарств та в сучасних реаліях.

4. Фітосанітарний ефект у сівозміні

Горох розриває цикли розвитку хвороб зернових культур (зокрема фузаріозу, кореневих гнилей, септоріозу). Правильно побудована сівозміна з включенням гороху дає змогу зменшити пестицидне навантаження та стабілізувати фітосанітарний стан поля.

5. Короткий вегетаційний період – гнучкість виробництва

Тривалість вегетації ярого гороху становить у середньому 80–100 днів. Це відкриває додаткові можливості:

• оптимізація структури посівів;
• можливість якісної підготовки ґрунту під озимі культури;
• зниження ризику літніх посух.

Технологічні переваги вирощування

1. Помірні виробничі витрати

Горох не потребує високих норм азотних добрив. Основні витрати зосереджені на:

• інокуляції насіння,
• захисті від бур’янів,
• контролі шкідників у фазі бутонізації.

У структурі витрат культура часто є більш рентабельною порівняно з соєю або кукурудзою за середніх показників урожайності.

2. Високий генетичний потенціал урожайності

Середня врожайність в Україні становить 2,1–2,7 т/га. Однак за інтенсивної технології господарства стабільно отримують 4,0–5,0 т/га.

3. Попит на білкову сировину

Зерно гороху містить у середньому 22–25% білка, що робить його стратегічною сировиною для:

• комбікормового виробництва;
• харчової промисловості;
• виробництва рослинного білка.

Зростання світового споживання рослинних білків лише підсилює перспективність культури.

Сорт як інструмент реалізації потенціалу

Агрономічні та технологічні переваги гороху формують основу його економічної ефективності. Проте реалізація цього потенціалу неможлива без правильно підібраного сорту.

У портфелі компанії флагманом серед ярого жовтозерного гороху є КВС Хамелеон – сорт, який поєднує високу врожайність, адаптивність та технологічність.

Ключові характеристики КВС Хамелеон:

• високий потенціал урожайності та стабільність у різних ґрунтово-кліматичних умовах;
• міцне стебло та стійкість до вилягання;
• вирівняне дозрівання і зручність збирання;
• високий вміст білка;
• адаптивність до інтенсивних технологій вирощування.

КВС Хамелеон – це не просто сорт, а селекційне рішення, яке дає змогу максимально реалізувати переваги культури в сучасних умовах ринку. Саме завдяки таким генотипам горох переходить із категорії «нішевих» культур до статусу стратегічного елементу прибуткової сівозміни.

Марина Кушнір, керівник відділу агрономічного супроводу

Антон Мошник, експерт регіонального відділу агрономічного супроводу

В умовах кліматичної нестабільності та інтенсифікації технологій вирощування сільськогосподарських культур рослини все частіше зазнають стресу протягом усього періоду вегетації. Посуха, заморозки, спека, обробка пестицидами тощо – ці фактори негативно впливають на енергетичний стан і розвиток, а отже, і на врожайність. Під час дії абіотичного стресу рослина зупиняє синтез білка та переходить до гідролізу власних білків до амінокислот для отримання енергії. Це призводить до зупинки росту та редукції врожаю. Під час дії хімічного стресу рослина витрачає колосальну кількість енергії на детоксикацію діючих речовин пестицидів. Саме тому застосування антистресантів та біостимуляторів стає необхідним елементом сучасної технології вирощування.

Вони не є добривами у звичайному розумінні, але часто доповнюють живлення, покращуючи засвоєння поживних речовин. Це ефективний інструмент сучасних технологій, який допомагає зберегти генетично закладений потенціал урожаю. Правильно та своєчасно використані антистресанти дають змогу мінімізувати негативний вплив стресових факторів, забезпечити стабільний ріст та розвиток рослин і отримати високий та якісний урожай завдяки активізації внутрішньоклітинних механізмів рослин, а також сприяє стабілізації фізіологічних процесів у складних умовах.

Критично важливим для формування майбутнього врожаю буде відновлення озимих зернових культур після зимового періоду або тривалого стресу, адже ослаблені рослини потребують швидкої регенерації листкового апарату та відновлення енергетичного балансу. Застосування антистресантів у цей період дає змогу:

• стимулювати пробудження точок росту;
• активізувати поділ клітин;
• відновити роботу кореневої системи;
• прискорити обмінні процеси;
• стимулювати розвиток листкового апарату.

Найбільш ефективними є препарати на основі амінокислот, фітогормонів, гумінових та фульвових кислот, а також екстрактів морських водоростей.

Фізіологічна роль амінокислот у рості, розвитку та стресостійкості рослин

Амінокислоти є базовими структурно-функціональними компонентами рослинного метаболізму та відіграють визначальну роль у регуляції ростових, обмінних і адаптивних процесів. Вони не лише будують власні білки рослини, а й виступають як сигнальні молекули, які активізують адаптивні механізми.

Для рослин амінокислоти мають величезне значення:

• Глутамінова кислота, аланін і лізин: безпосередньо залучені до процесів синтезу хлорофілу та активізації фотосинтетичної активності;
• Гліцин, пролін: виконують функцію осмопротекторів і антистресантів, захищаючи клітинні мембрани від руйнування за умов спеки чи високих температур;
• Аргінін: стимулює розвиток кореневої системи та виступає як резервна форма азоту.

Гумінові та фульвові кислоти як регулятори ґрунтово-рослинних взаємодій і стресостійкості рослин

Гумінові та фульвові кислоти є складними природними органічними сполуками, що утворюються в процесі гуміфікації рослинних залишків. Вони відіграють ключову роль у функціонуванні ґрунтово-рослинної системи, впливаючи на фізико-хімічні властивості ґрунту, так і на фізіологічні процеси в рослині.

Завдяки універсальності дії гумінові та фульвові кислоти широко застосовують у сучасних агротехнологіях для обробки насіння, кореневих підживлень та позакореневих підживлень, що забезпечує стабільний ріст та підвищує врожайність за різних умов вирощування.

Екстракти морських водоростей як джерело природних біостимуляторів і регуляторів росту рослин

Екстракти морських водоростей є унікальним джерелом біологічно активних сполук, сформованих у результаті еволюційної адаптації до екстремальних умов існування. Вони містять природні фітогормони (ауксини, цитокініни, гібереліни), вітаміни, амінокислоти, полісахариди, бетаїни та мікроелементи в доступній формі.

Найбільш широке застосування в аграрній практиці мають препарати на основі бурої морської водорості Ascophyllum nodosum. Вони сприяють:

• підвищенню стресостійкості до посухи та спеки;
• активізації фотосинтезу;
• посиленню росту кореневої системи та реалізації продуктивного потенціалу культур.

Aminohumic – синергія гумінових кислот, калію та амінокислот Рідке калійне гумінове добриво і біостимулятор, що містить гумінові та фульвові кислоти, доступний калій та природні амінокислоти. Така комбінація активує ферментативні процеси та сприяє швидкому відновленню рослин після хімічного та абіотичного стресу.

Terranova – біостимуляція, живлення та відновлення ґрунтової родючості Комплексне рідке добриво для позакореневого підживлення, яке поєднує в собі гумінові та фульвові кислоти, амінокислоти та ключові макроелементи живлення. Препарат комплексно впливає як на рослину, так і на ґрунтове середовище. Застосування Terrenova сприяє підвищенню буферної ємності ґрунту, стабілізації pH, активізації ґрунтової мікробіоти та процесів гумусоутворення. На рівні рослини препарат покращує синтез АТФ, активізує фотосинтез і хлорофілоутворення, оптимізує білковий та вуглеводний обміни, що сприяє зміцненню клітинних стінок, підвищенню стійкості до вилягання та зростанню посухостійкості.

Naturvital Plus – комплексна дія на ґрунт і рослину

Naturvital Plus – рідке комплексне добриво на основі гумінових і фульвових кислот у поєднанні з повністю доступним калієм. Препарат спрямований на покращення фізико-хімічних та біологічних властивостей ґрунту і стимуляцію ростових процесів у рослинах. Використання Naturvital Plus покращує структуру ґрунту, регулює водний та тепловий режими, знижує доступність важких металів і радіонуклідів для рослин. На фізіологічному рівні препарат активізує поділ клітин, розширює листкову поверхню, покращує розвиток генеративних органів, інтенсифікує фотосинтез і дихання, що позитивно впливає на кількісні та якісні показники врожаю.

Maxplant L-Amino – висококонцентрований антистресант на основі L-амінокислот

Maxplant L-Amino – сучасний біостимулятор-антистресант із високим вмістом вільних L-амінокислот біогенного походження, отриманих методом ферментативного гідролізу. Препарат ефективно застосовують за абіотичних і біотичних стресів, сприяє швидкому відновленню пошкоджених тканин і збереженню енергетичного балансу рослин. Завдяки поєднанню амінокислот, азоту та калію препарат активізує транспорт поживних речовин, підвищує ефективність мікродобрив, покращує якість урожаю та вміст цукрів у продукції. Комплекс із 22 L-амінокислот забезпечує гнучку адаптацію рослин до стресових умов і стабілізує проходження ключових фізіологічних процесів.

Maxplant Amino SulphoZn – мікроелементний антистрес із хелатним ефектом

Maxplant Amino SulphoZn – спеціалізоване концентроване добриво для позакореневого підживлення з високим вмістом цинку, сірки та L-амінокислот. Амінокислоти виконують функцію природних хелатуючих агентів, забезпечуючи швидке й безпечне надходження мікроелементів у тканини рослин. Препарат оптимізує гормональний баланс, активізує синтез ауксинів і вітамінів, покращує азотний обмін, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість. Завдяки низькій електропровідності не створює сольового навантаження та безпечний для бакових сумішей.

LEANUM – інноваційний про-пребіотик для рослин і ґрунтів

LEANUM – перший в Україні про-пребіотик для рослин і ґрунтів, створений на основі запатентованої htd-technology. Препарат поєднує корисну ґрунтову мікрофлору в стані гіпобіозу з органічними речовинами родючих ґрунтів, гуміновими й фульвовими кислотами, амінокислотами, ферментами та вітамінами. LEANUM підвищує біологічну активність ґрунту, покращує живлення рослин, сприяє формуванню стабільної ризосфери та зростанню стійкості культур до стресових чинників. Препарат екологічно безпечний, сумісний із більшістю пестицидів і рекомендований для органічного землеробства.

Застосування антистресантів і біостимуляторів є ключовим елементом сучасних агротехнологій, що забезпечує стабільність фізіологічних процесів у рослинах упродовж вегетації та швидке відновлення після дії стресових факторів. Препарати портфеля СПЕКТР-АГРО дають змогу не лише мінімізувати втрати врожайності, а й ефективно реалізувати генетичний потенціал культур, підвищуючи економічну ефективність і рентабельність агровиробництва.

Андрій Суханюк, експерт регіонального департаменту агрономічного супроводу та точного землеробства

Соняшник – одна з найприбутковіших культур в Україні, проте її потенціал на 30% і більше залежить від частоти появи на старті. Висока забур’яненість – це не просто втрата врожайності, а пряма загроза рентабельності.

Чому соняшник програє конкуренцію бур’янам?

Соняшник належить до культур із широким міжряддям. У перші 40-50 днів (до фази 6-8 справжніх листків) він розвивається досить повільно, залишаючи велику ділянку відкритого ґрунту. Бур’яни в цей період виступають агресивними конкурентами, які:

• відбирають вологу: у посушливі роки кожна крапля води на вагу золота;
• марнують живлення: бур’яни мають потужнішу кореневу систему і першими поглинають азот, фосфор та мікроелементи;
• затіняють сходи: дефіцит світла призводить до витягування соняшнику та знижує його стійкість до вилягання.

Обирайте ефективну стратегію гербіцидного захисту вже сьогодні – закладайте фундамент рекордного врожаю!

Стратегічні рішення для вашого поля

1. Ґрунтова схема (класика): створення надійного «гербіцидного екрана» одразу після сівби для контролю ранніх хвиль бур’янів.
2. Технологія Clearfield® та Clearfield® Plus: поєднання різних гербіцидних схем та широкого спектра дводольних і злакових бур’янів у посівах стійких гібридів.
3. Технологія Express™ (Гранстар): гнучкий контроль широколистяних бур’янів без обмежень у сівозміні.

Статистика посівних площ під соняшником в Україні свідчить, що протягом останніх років аграрії віддають перевагу технологіям, які дозволяють максимально контролювати проблему вовчка та гербіцидну стійкість (Clearfield та Express).

За даними профільних насіннєвих агентств та провідних дистриб’юторів насіння, сучасна структура посівних площ соняшнику в Україні має приблизно такий вигляд:

• Класична технологія: займає близько 40–45% загальних площ, вона залишається популярною в регіонах з достатнім зволоженням, де ефективно працюють ґрунтові гербіциди.
• Гібриди під Express™ (Гранстар): їхня частка становить близько 40–45%. Популярність зумовлена гнучкістю внесення гербіциду та тим, що немає наслідків на наступні культури.
• Гібриди під Clearfield® / Clearfield® Plus (Євро-Лайтнінг): охоплюють 25–30% ринку. Це беззаперечний лідер для регіонів, уражених вовчком соняшниковим, та для боротьби зі складними бур’янами.
• Гібриди під технологію A.I.R.™: нова універсальна технологія, яка лише набирає оберти, пропонуючи фермерам можливість обирати між різними діючими речовинами на одному полі.

Чому частка «класики» менша за частку стійких гібридів?

Хоча класичний соняшник часто має вищий генетичний потенціал урожайності, його частка на ринку поступово скорочується під впливом кількох ключових факторів:

• Проблема вовчка (Orobanche cumana): у багатьох південних та східних регіонах, де раси паразита агресивно поширюються, аграрії змушені переходити на Clearfield-технологію. На сьогодні це один із найнадійніших способів хімічного контролю вовчка в посівах.
• Складність контролю бур’янів: класичні технології базуються на використанні ґрунтових гербіцидів. Їхня ефективність критично залежить від вологості ґрунту та якості його підготовки. Посушливі весни останніх років роблять такий захист лотереєю. Гібриди під Express та Clearfield дають більше впевненості, оскільки дають змогу вирішити проблему широколистяних бур’янів по вегетації.
• Логістика та ризики: використання засобів післясходового (страхового) захисту є менш витратним у умовах мінливості погоди. У багатьох господарствах України прийняття рішення про заходи захисту за фактом появи бур’янів є більш обґрунтованим рішенням.

Найефективнішим рішенням є поєднання генетичної стійкості на старті та широкого спектра дії страхових гербіцидів. Ця стратегія забезпечує «подвійну страховку» – рослина отримує надійний захист від перших днів до закриття міжрядь, мінімізуючи втрати від пересіву та забезпечуючи максимальну рентабельність гектара.

У класичній технології лідерами є бакові суміші поєднаних препаратів на основі прометрину та пропізохлору (або S-метолахлору).

• Прометрин забезпечує потужну спалювальну дію проти однорічних дводольних бур’янів.
• Пропізохлор виступає як високоефективний компонент проти злакових бур’янів та окремих дводольних видів.

Така комбінація дає змогу агроному самостійно регулювати норми витрат діючих речовин, залежно від умов конкретного поля, рівня забур’яненості та прогнозів опадів.

Готові комбінації та продукти: стабільність та синергія

Використання заводських формуляцій, де декілька діючих речовин в одному каністрі, стає все більш популярним рішенням. Прикладом є поєднання S-метолахлору та тербутилазину:

• S-метолахлор формує тривалий захисний бар’єр проти злакових бур’янів.
• Тербутилазин значно посилює дію на дводольні види, зокрема на ті, що мають резистентність до інших груп гербіцидів.

Переваги комбінованих продуктів:

• Синергізм: діючі речовини підібрані в оптимальних пропорціях для взаємного підсилення ефекту.
• Зручність: мінімальний ризик помилок під час приготування робочого розчину та безпосередньо після нього (немає випадання осаду).
• Універсальність: широке вікно застосування, безпечність до культури та безпосередньо після посіву (до появи сходів).

Ринкові рішення: на що звернути увагу?

Сьогодні ринок України пропонує широку лінійку якісних ґрунтових гербіцидів. Серед найбільш популярних продуктів можна назвати:

• Фабіан 500 (флуометурон, 500 г/л);
• Проксан 500 (пропізохлор, 500 г/л);
• Проксан Еліта (пропізохлор, 720 г/л);
• Дабл Файт або СА Тербуклін (S-метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазин, 187,5 г/л).

Страхові гербіциди: можливості для корекції

Якщо ґрунтовий захист з певних причин не спрацював, вибір страхових гербіцидів для класичного соняшнику обмежений. Нині лише дві діючі речовини застосовують на особливу увагу в посівах:

1. Хізалофоп: ефективний проти широкого спектра злакових бур’янів, діє через листя та стебла.
2. Галоксифоп-п-метил (Arylex™ active): новітній стандарт контролю амброзії полинолистої та інших складних дводольних бур’янів по вегетації.

Минулорічна весна стала справжнім викликом для багатьох господарств. Через аномальну засуху та різкі зниження нічних температур у період внесення ґрунтових гербіцидів їхня ефективність виявилася недостатньою. У багатьох регіонах «екран» не спрацював належним чином, що змусило аграріїв терміново переходити до стратегії страхового захисту.

У ситуації, коли бур’яни почали активно конкурувати з культурою, хороші результати продемонстрував гербіцид Ордо Експо (нікосульфурон, 800 г/л) із нормою витрат 1,5 л/га у фазу 2-4 листків культури. Завдяки контактній дії цей препарат став надійним інструментом для контролю широкого спектра дводольних бур’янів. Показники з досвіду господарств Обухівського району Київської області: через тиждень після внесення Ордо Експо залишався чистим від бур’янів, попри складні старти сезону. Аклоніфен у складі препарату створив додатковий захисний шар на поверхні ґрунту та ефективно знищив уже наявну небажану рослинність, забезпечивши соняшнику простір для повноцінного розвитку.

Не менш важливим етапом захисту соняшнику, особливо за класичної технології, є контроль злакової групи бур’янів. Оскільки ґрунтові гербіциди не завжди забезпечують 100% контроль багаторічних злаків (як-от пирій) або другої хвилі однорічних (мишій, плоскуха), використання страхових грамініцидів стає обов’язковим елементом технології.

Ключові діючі речовини грамініцидів на ринку України:

• Хізалофоп-П-етил (препарат КЛАТЧ): один із найбільш затребуваних компонентів. Він надзвичайно швидко поглинається листками та миттєво зупиняє ріст бур’янів.
• Клетодим (АЛГЕБРА): відзначається найвищою селективністю до культурної рослини та демонструє чудову ефективність навіть проти перерослих злаків.
• Флуазифоп-П-бутил (ОСКІ): має потужну системну дію, що дає змогу проникати глибоко в кореневища багаторічних бур’янів, запобігаючи їх повторному відростанню.

Коли внесення буде максимально ефективним?

Варто пам’ятати, що ефективність грамініцидів залежить не від фази розвитку соняшнику (культура має високу природну стійкість до цих речовин), а від стадії розвитку самого бур’яну:

• однорічні злакові (мишій, куряче просо): оптимальний час для обробки – фаза 2–4 листків у бур’янів;
• багаторічні злакові (пирій повзучий, гумай): обробку слід проводити, коли бур’ян досягне висоти 10–15 см.

Золоті правила успіху Грамініциди в посівах соняшнику – це справжній «хірургічний інструмент». Вони дають змогу повністю очистити поле від злакових бур’янів, не пошкоджуючи культуру. Проте для отримання максимального результату важливо:

• дотримуватися температурного режиму: найкраще працювати за температури від 15 до 25°C;
• витримувати інтервал: за послідовного застосування з іншими гербіцидами (проти дводольних) перерва має становити не менше 5–7 днів, щоб уникнути фітотоксичності та пригнічення культури.

Технології Clearfield® та Clearfield® Plus: інноваційний контроль забур’яненості

Ці технології ґрунтуються на поєднанні спеціальних гібридів соняшнику, стійких до гербіцидів групи імідазолінонів, та відповідних препаратів. Вони є незамінними в регіонах із високим ризиком поширення вовчка та багаторічних дводольних бур’янів.

1. Технологія Clearfield® (класичний Євро-Лайтнінг) Ця система передбачає використання гербіцидів на основі діючих речовин імазапір та імазамокс.

• Головна перевага: одне внесення забезпечує контроль практично всіх однорічних злакових та дводольних бур’янів, а також вовчка соняшникового.
• Дія: препарат має як фоліарну дію (через листя), так і ґрунтову, що стримує наступні хвилі бур’янів.

2. Технологія Clearfield® Plus Це вдосконалена версія класичної системи, що забезпечує ще вищий рівень безпеки для культури та ефективності проти бур’янів.

• Покращена стійкість: гібриди Clearfield Plus мають вищу генетичну толерантність до гербіциду, що мінімізує ризик фітотоксичності («жовтіння» соняшнику) навіть за несприятливих умов.
• Ефективність: спеціалізовані гербіциди (наприклад, Євро-Лайтнінг® Плюс) містять нову формуляцію, яка краще утримується на листках та швидше проникає всередину бур’янів.
• Гнучкість: дає змогу використовувати нижчі норми діючих речовин на гектар, що зменшує гербіцидне навантаження на ґрунт.

Важливі застереження

• Сівозміна: після використання імідазолінонів є обмеження щодо висіву наступних культур (особливо цукрових буряків та овочів). Обов’язково консультуйтеся з фахівцями щодо планування посівів на наступний рік.
• Фаза внесення: оптимально – фаза 4 справжніх листків соняшнику. Саме в цей момент досягається максимальний баланс між безпекою для культури та знищенням вовчка.

Технологія Express™ (Гранстар): гнучкість та безпека сівозміни

Технологія Express™ (або Сумо) ґрунтується на використанні спеціальних гібридів соняшнику, що мають генетичну стійкість до гербіцидів на основі трибенурон-метилу (група сульфонілсечовин).

Ключові переваги технології

• Контроль широколистяних бур’янів: це найкраще рішення для боротьби з такими складними видами, як осоти (рожевий та жовтий), нетреба, гірчаки та амброзія.
• Немає післядії: трибенурон-метил дуже швидко розкладається в ґрунті. Після збирання соняшнику ви можете сіяти будь-яку культуру (озиму пшеницю, ріпак, ячмінь) без ризику пошкодження слідами гербіциду.
• Гнучкість у застосуванні: дає змогу працювати в широкому «вікні» – від 2 до 8 справжніх листків соняшнику. Також можливе почасткове внесення для знищення двох хвиль бур’янів.

Продукти та норми Для цієї технології використовуються спеціалізовані гербіциди, такі як ЕКСПРЕС™ 75 в.г. Стандартна норма: 25–50 г/га залежно від стійкості гібрида та рівня забур’яненості.

• Обов’язковий ПАР: використання прилипача є обов’язковим, оскільки він забезпечує утримання препарату на листках бур’янів з восковим нальотом (наприклад, лобода біла).

«Золоті» правила успішного захисту

Незалежно від обраної системи (Classic, Clearfield® чи Express™), результат залежить від дотримання технологічного регламенту. Завжди зважайте на температурний режим та фізіологічний стан рослин.

Важливо: не рекомендується проводити гербіцидну обробку, якщо соняшник перебуває у стані стресу через посуху, приморозки, різкі перепади температур або пошкодження шкідниками. Внесення препаратів по пригніченій культурі може призвести до тривалої зупинки росту та зниження врожайності.

Раціональний підхід – запорука прибутку

Ефективна стратегія захисту – це завжди розумний баланс між типом ґрунту, погодними факторами та видовим складом бур’янів на конкретному полі:

• Класична технологія – надійний старт і контроль першої хвилі конкурентів.
• Clearfield® – безальтернативний порятунок від вовчка та комплексного забур’янення.
• Express™ – гарантована чистота поля без жодних ризиків для майбутнього врожаю озимої пшениці чи ріпаку.

За нинішніх цін на олійні культури втрата навіть 5 ц/га через забур’яненість обертається величезними фінансовими збитками. Вартість сучасної та якісної системи захисту (як ґрунтової, так і страхової) становить лише незначну частку від тих коштів, які господарство втрачає через недоотриманий урожай.

Не дозволяйте бур’янам диктувати умови на вашому полі. Пам’ятайте: раціональне використання гербіцидів – це не витрати, а високоефективна інвестиція з гарантованим поверненням.

Іван Малий, експерт регіонального департаменту агрономічного супроводу та точного землеробства

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) – це один із найнебезпечніших паразитів у сільському господарстві. За останнє десятиліття площа його поширення у світі становить приблизно 16 млн га, що охоплює близько 50% усіх світових посівів соняшнику.

Географія поширення

Вовчок соняшниковий походить із регіону навколо Каспійського моря, але разом із розширенням площ під соняшником він мігрував на більшість континентів.

Особливості експансії в Україні

В Україні вовчок перш за все був проблемою лише південних регіонів. Через порушення сівозміни в минулому стала спостерігатися така динаміка:

• традиційні зони: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Кіровоградська, Дніпропетровська, Харківська області;
• «нові зони ураження»: Вінницька та Хмельницька області. Ще 5 років тому були поодинокі випадки, зараз – серйозні осередки. Переважно раси G та F, але вже фіксують і G+; Київська, Сумська, Чернігівська області: реєструються локальні вогнища, занесені здебільшого технікою з південних областей;
• расовий склад: якщо раніше домінували раси А–Е, то наразі активно поширюються більш агресивні раси F, G, які здатні долати генетичну стійкість багатьох сучасних гібридів.

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) – це паразит-рослина, яка розвивається на соняшнику, уражаючи кореневу систему рослини-хазяїна. За формою існування вовчок є облігатним паразитом, це означає, що він не може розвиватися самостійно без участі хазяїна. Також вовчок є безахолофільним організмом, тобто не здатний до автотрофного живлення. Одна рослина вовчка може виробляти до 200 000 насінин, які зберігають схожість у ґрунті до 20 років, що робить проведення боротьби з вовчком неможливим без спеціальних насіннєвих та біотехнологічних методів.

Globalistic cumana – вузькоспеціалізований паразит, що повноцінно розвивається в основному лише на рослинах соняшнику. Незначна схожість спостерігалася на рослинах-нехазяях лише як виняток. У такому разі ці бур’яни слугуватимуть резерваторами занесення поля вовчком.

Незважаючи на вузькоспеціалізованість паразита, деякі рослини можуть стимулювати проростання насіння вовчка, виступаючи провокаторами його сходів. Проростання насіння вовчка соняшникового стимулюють специфічні хімічні речовини (переважно стриголактонами та терпеноїдами), що виділяються коренями певних рослин. До таких рослин належать: кукурудза, сорго, суданська трава, льон та соя.

Тип коріння перших рослин-нехазяїв липовий, насіння вовчка проростає, але не може прикріпитися до коріння цих культур і гине. Найефективнішою із цього переліку культур є кукурудза. Дані свідчать про те, що за один сезон вирощування кукурудзи засмічення насіння вовчка на полі зменшується до 40%.

Знаючи цикл розвитку вовчка, можна виділити кілька етапів його розвитку, на яких рослина соняшнику може протистояти ураженню:

1. До моменту поглинання вовчка. Механізм протистояння гібрида може бути виражений низькою секрецією стриголактонів, що стимулюють проростання вовчка, або виділенням речовин, які є токсичними для насіння вовчка та перешкоджають його проростанню.
2. До моменту проникнення гаусторії. Цей механізм стійкості проявляється після контакту насіння вовчка з коренем та полягає в реакції гібрида у вигляді лігніфікації (здерев’яніння) місця контакту з вовчком. Як наслідок, гаусторія не може проникнути в кореневу систему.
3. Постуаусторіальна стійкість. Соняшник закорковує власні судини ксилеми, внаслідок чого вовчок гине, оскільки втрачає поживну систему, не здатна розвиватися далі.

Зовнішні ознаки стійкості соняшнику до вовчка забезпечуються специфічними генами. Стійкість до конкретних рас вовчка найчастіше визначається одним домінантним геном (наприклад, Or1-Or7, який забезпечує захист від відповідної раси паразита). На сьогодні ідентифіковано щонайменше 7 фізіологічних рас вовчка (A, B, C, D, E, F, G), кожна з яких здатна долати стійкість, що контролюється попередніми генами. Наразі в південних областях фіксують популяції паразита, які здатні долати захист гібридів стійких до 7 рас вовчка. Це дає підстави виділяти окрему восьму расу Н.

Селекціонери постійно працюють над упровадженням нових генів стійкості, що забезпечують захист від нових, більш агресивних рас. Дослідження генетики стійкості соняшнику до вовчка (Orobanche cumana) пройшло шлях від пошуку поодиноких домінантних генів до виявлення складних локусів кількісних ознак (QTL – Quantitative Trait Loci).

На відміну від Or-генів, QTL не забезпечують 100% імунітету, але вони значно зменшують кількість прикріплених паразитів та сповільнюють їх розвиток. Це робить стійкість більш тривалою, оскільки вовчку важче мутувати проти десятків генів одночасно. Цей тип стійкості спрямований на пригнічення ендогенних процесів, що відбуваються вже під час проростання гаусторії вовчка.

Сучасні гібриди поєднують різні типи стійкості, щоб забезпечити комплексну та довготривалу резистентність від широкого спектра рас вовчка, що постійно еволюціонують. Проведені у 2023 році польові дослідження в Кіровоградській області демонструють високий рівень стійкості до сучасних агресивних рас вовчка у гібридів LG 50645 CLP від Limagrain, MAS 91.IR від MAS Seeds, RC Лондон від Lidea.

Хімічне рішення проблеми вовчка

Гербіциди діючі речовини з групи імідазолінонів (імазапір та імазамокс), крім безпосередньої дії на бур’яни на полі, здатні зупиняти ріст та розвиток вовчка в посівах соняшнику, придатних до Clearfield технології. Після обприскування препарат вбирається листям соняшнику. Завдяки спеціальній генетиці стійкості гібрида соняшник не гине, а транспортує діючу речовину флоемою вниз – до коренів. Оскільки вовчок є облігатним паразитом, він разом із водою та поживними речовинами активно всмоктує гербіцид, який накопичився в коренях соняшнику. Це рішення є ефективним проти всіх рас вовчка, але як завжди може забезпечити пролонгованого захисту. Тому важливо обирати гібриди, які, крім придатності до відповідної гербіцидної технології, мають генетичну стійкість до вовчка. Такими гібридами, зокрема, є LG 50645 CLP та МАС 91.КПП.

Система боротьби в контролі вовчка в посівах соняшнику:

1. Сівозміна. Збільшення часового перерви між вирощуванням соняшнику на одному полі сприяє зниженню запасів насіння вовчка в ґрунті та сповільнює формування нових агресивних рас.
2. Підбір стійких гібридів. Сучасні гібриди мають високу генетичну стійкість до рас вовчка. Зокрема, гібрид Лондон від Lidea має стійкість до 7 рас вовчка, а гібрид MAS 91.IR (колишній MAS 95.0L) до 7+ рас завдяки комбінації генів стійкості.
3. Підбір гербіцидної технології. У зонах особливо високого тиску вовчка доцільним буде висівати гібрид, придатний до вирощування за технологією Clearfield / Clearfield Plus. Гербіциди на основі діючих речовин імазамокс та імазапір, застосовані на відповідних стійких гібридах, запобігають розвитку вовчка. Ідеальним вибором за таких умов будуть гібриди LG 50645 CLP від Limagrain та МАС 91.КПП від Lidea, які поєднують генетичну стійкість до вовчка та придатність до технології Clearfield Plus.
4. Уведення в сівозміну культур – провокаторів проростання насіння вовчка. Кукурудза – найефективніша культура, яка знижує чисельність вовчка на полі.

Олександр Головко, експерт регіонального департаменту агрономічного супроводу

Зміст

• Класи фосфорних добрив
• Підбираємо стартове фосфорне добриво
• Ефективність внесення фосфору
• Що можна зробити, щоб підвищити ефективність використання фосфорних добрив?
• Рідкі чи гранульовані добрива фосфору
• Маніпуляції з доступністю фосфору
• Блокування фосфору в ґрунті
• Альтернативні джерела фосфору
• Як захистити фосфор
• Фосфорні добрива з осені: покрокова інструкція і вибір джерел фосфору
• Робота с фосфором на кислих ґрунтах
• Робота с фосфором на лужних ґрунтах
• Точне землеробство: підхід Intelligent Agriculture

Класи фосфорних добрив

В статті ми детально розберемо фосфорні добрива, зрозуміємо, де кому яке місце, а в наступних відео будемо підбирати конкретні добрива під конкретні умови вирощування та типи ґрунтів відповідно до показників агрохімічного обстеження.

Фосфор у ґрунті нерухомий, тоді як у рослині він дуже рухомий і засвоюється у формі гідрофосфату чи дегідрофосфату. Це відрізняється від того, що написано на мішках із гранульованими добривами. Фосфор – енергетичний елемент, фактично «батарейка» для рослини та ґрунту: жоден процес у ґрунті не відбувається без нього.

Через високу активність фосфор сильно взаємодіє з іншими елементами та сильно залежить від кислотності ґрунту. Оптимальний діапазон pH для фосфору: водний – 6,2-7,2, сольовий – 5,6-5,8.

Походження добрив та класифікація:

1. Амофос і діамофос

• Виготовляються з фосфорної кислоти та амоніаку.
• Фосфор у цих добривах повністю водорозчинний.
• Високореактивні, швидкі добрива, підходять для старту рослин.
• Містять 46% фосфору (діамофос), амофос може трохи відрізнятися за вмістом.

2. Суперфосфати (кальцій-зв’язані)

• Простий суперфосфат: виготовляється з фосфоритів і сірчаної кислоти; містить багато кальцію та сірки, невелику кількість фосфору (15%).
• Подвійний суперфосфат: сировина опрацьована фосфорною кислотою; містить більше фосфору та менше домішок.
• Потрійний суперфосфат: використовуються більш насичені фосфоритними сполуками породи; фосфор усе ще кальцій-зв’язаний.

Особливості фосфорних добрив

Чим менше сполук у фосфору, тим він швидший та реактивніший.

• Монокальцій фосфат, простий, подвійний і потрійний суперфосфат – швидкі, реактивні добрива.
• Дикальцій фосфат – повільніше вивільняється, використовується для пролонгованої дії.
• Трикальцій фосфат – майже нерозчинна «порода», вивільняється дуже повільно.
• Поліфосфати амонію виготовляються з амофосу або діамофосу, 100% водорозчинні, можуть мати пролонговану дію за рахунок додаткових елементів.

Група добрив	Назва добрива	Форма фосфору	Вміст P₂O₅ (%)	Вміст водорозчинного фосфору	Швидкість дії	Особливості
Амоній-фосфатні	Амофос	Амоній-зв’язаний	17-52	100	Дуже швидке	Реактивне, люксове добриво, підходить для старту рослин
	Діамофос (DAP)	Амоній-зв’язаний	46	100	Дуже швидке	Найпопулярніше у світі, висока реактивність
	Мономійфосфат (MAP)	Амоній-зв’язаний	48	100	Швидке	Просте, водорозчинне
	Поліфосфат амонію	Амоній-зв’язаний	40-45	100	Швидке/пролонговане	Може містити додаткові елементи для тривалішої дії
Кальцій-фосфатні (суперфосфати)	Простий суперфосфат (SSP)	Кальцій зв’язаний	15	15-20	Швидке	Багато кальцію та сірки, низька концентрація фосфору
	Подвійний суперфосфат (DSP)	Кальцій зв’язаний	20-46	20-45	Швидке	Фосфор опрацьований фосфорною кислотою, менше домішок
	Потрійний суперфосфат (TSP)	Кальцій зв’язаний	45-50	40-45	Дуже швидке	Високоякісна сировина, фософр залишається кальцій-зв’язаним
Повільнодіючі фосфати	Дикальцій фосфат (DCP)	Кальцій зв’язаний	18-21	15-20	Повільне	Пролонгована дія, використовується для ривалого забезпечення фосфором
	Трикальцій фосфат (TCP)	Кальцій зв’язаний	30-36	<10	Дуже повільне	Майже нерозчинна “порода”, застосовується для довгострокового внесення
Фосфоритне борошно/преципітат	Фосфорне борошно	Кальцій зв’язаний	20-30	5-10	Повільне	Нерозчинне, застосовується як довгострокове джерело фосфору
	Преципітат	Кальцій зв’язаний	30-35	10-15	Повільне	Використовується для специфічних грунтових умов

Ключові моменти

• Амоній-фосфатні добрива – швидкі, водорозчинні, ідеальні для старту рослин.
• Кальцій-фосфатні добрива – швидкі або середньої швидкості, залежно від типу суперфосфату.
• Повільнодіючі фосфати та фосфоритні форми – довгострокове забезпечення фосфором.
• При купівлі завжди перевіряти документи з вмістом водорозчинного фосфору, щоб знати ефективність добрива для рослини. Наприклад, у потрійному суперфосфаті загальний фосфор 47%, водорозчинний у цитраті амонію – 45%. Чим більше водорозчинного фосфору, тим ефективніше добриво для рослини

Ця інформація допомагає правильно підбирати фосфорні добрива, враховуючи їх походження, форму зв’язку фосфору та реактивність.

Підбираємо стартове фосфорне добриво

Розглянемо детально, які стартові добрива серед всіх присутніх на ринку краще вибирати для посіву, виходячи з особливостей вашого ґрунту і ваших умов роботи.

Серед добрив, які існують на ринку, є фосфати кальцію, фосфати амонію, окремо стоять поліфосфати. Кожна група підрозділяється далі: простий суперфосфат, подвійний та потрійний суперфосфат. Розділяю їх, щоб було зрозуміліше, бо технологія виготовлення різна. Простий суперфосфат виробляють із сірчаною кислотою, подвійний та потрійний – із фосфорною кислотою. Фосфати амонію – це моноамонійфосфат та діамонійфосфат.

Деякі знання, які потрібно запам’ятати: причина кислотності на кислих ґрунтах – вільні катіони водню, причина лужності ґрунтів – кальцій та гідроксильна група. Ми говоримо про кислотність самого добрива і його вплив у зоні закладання насінини, а не про кардинальну зміну кислотності ґрунту.

Фосфорна кислота завжди підкислює ґрунт, особливо лужні, з’являються вільні катіони водню. Простий суперфосфат містить 18-20% фосфору і до 30% кальцію, має вільну кислотність, тому постійно підкислює ґрунт. На ґрунтах із pH вище 7,2 через це поступово з’являється додатковий кальцій і гідроксильна група.

Моноамонійфосфат має pH 4-5 і підкислює нейтральні або слаболужні ґрунти. Подвійний та потрійний суперфосфат менше кальцію та сірки, поступово підлужують ґрунт. Поліфосфати та діамонійфосфат підлужують кислі або майже нейтральні ґрунти.

Вибір добрива залежить від pH ґрунту та ємності катіонного обміну:

• Кислі ґрунти з низькою ємністю обміну – подвійний або потрійний суперфосфат.
• Середні та нейтральні ґрунти – діамонійфосфат.
• Лужні ґрунти (~80% території України) – моноамонійфосфат, підкислює ґрунт і не містить кальцій.

Подвійний суперфосфат можна застосовувати на півночі України (вище Києва: Житомирська, Рівненська, Волинська, Чернігівська, частина Сумської області). Для решти території – моноамонійфосфат.

Які параметри нам необхідно розглянути перед тим, як правильно прийняти рішення про внесення добрив? Перше – це рівень доступного фосфору в ґрунті та умови посіву, а саме температура. Також важлива волога, і фосфорні добрива досить маніпулятивна тема. Часто підмінюють поняття розчинності добрива та розчинності фосфору, а іноді невиправдано надають перевагу рідким стартовим добривам порівняно з твердими. Отже, говоримо саме про температуру і чому не враховуємо кислотність. Кислотність – це параметр, який вказує, який клас добрива вибрати, а не впливає на те, чи використовувати взагалі добрива.

Стосовно рівня фосфору в ґрунті: він може бути як високим, так і низьким, незалежно від кислотності. Чим більше його рівень у ґрунті, тим менша можлива позитивна реакція від внесення, і навпаки.

Перед тим, як розкрити питання температури як фактора, який потрібно враховувати при прийнятті рішення про стартові фосфорні добрива, звернемо увагу на деякі особливості. Перша особливість: фосфор – незамінний елемент, який відповідає за зберігання та переміщення енергії в рослині. Це ключовий елемент при старті, але не менш важливий елемент для розвитку кореневої системи – амонійний азот.

Чому амонійний азот?

По-перше, це найлегший елемент для споживання рослиною. Навіть нітратний азот споживається з більшою витратою енергії рослини, ніж амонійний. Немає жодного іншого елементу, який споживається так легко.

Друга особливість: розвиток кореневої системи залежить від співвідношення нітратного та амонійного азоту. Дослідження показують, що активна поглинальна площа коренів зростає із збільшенням кількості амонійної форми азоту. Фосфор при цьому відіграє важливу, незамінну, але допоміжну роль.

Фосфор дуже залежний від біологічної активності ґрунту. Чим більше вологи та тепла, тим вища біологічна активність ґрунту і тим вищий рівень фосфору завдяки мінералізації органічної речовини. З 1% органічної речовини можна отримати від 2 до 9 кг фосфору у перерахунку на пентаоксид.

Знаючи ці особливості та рівні фосфору в ґрунті, можна перейти до прикладів. При ранньому посіві, коли холодно і мокро, біологічна активність ґрунту низька і фосфор не рухається. Насінині потрібен захист від низьких температур. Тому незалежно від фосфорного фону варто використовувати стартові фосфорні добрива, навіть якщо рівень фосфору високий. Фосфор у цьому випадку компенсує низькі температури і насінина зберігає енергію для росту.

При оптимальних умовах посіву, із підвищенням температури, запаси фосфору в ґрунті зростають за рахунок біологічної активності. На ґрунтах із середнім або високим рівнем забезпеченості потреба в стартових добривах зникає.

У пізні оптимальні строки посіву, коли ґрунт теплий, біологічна активність ще вища, фосфор краще рухається, тому стартові фосфорні добрива доцільні лише на ґрунтах із низьким рівнем фосфору.

Ефективність внесення фосфору

Ми розуміємо, що можна внести 50 кг фосфору і отримати фактичне споживання рослиною приблизно 5 кг. А можна внести його вдвічі менше, але підвищити ефективність використання і отримати більшу користь від кожного кілограма внесеного добрива. Також необхідно зважати на одну з особливостей фосфору – те, що він засвоюється рослиною дифузно.

Наприклад, якщо ми вносимо 100 кг аммофосу на 1 гектар, а це 10 000 м², то шляхом простих математичних розрахунків можна зрозуміти, що на одному квадратному метрі буде приблизно 10 г добрива. Якщо маса однієї гранули приблизно 0,2 г, то на квадратному метрі буде близько 50 гранул. Якщо ці 50 гранул розподілити по квадратному метру і змоделювати посів із міжряддям 70 см, то матимемо рядок, у якому лежить насіння, а гранули добрива розташовані хаотично.

Якщо добриво вноситься розкидним способом, наприклад передпосівним внесенням стартових добрив, ефективність такого внесення буде дуже низькою. Для кожного випадку вона може відрізнятися, але приблизно становитиме близько 5%. Тобто лише 1-2 гранули з тих, що знаходяться на квадратному метрі, опиняться там, де потрібно – безпосередньо біля насінини.

Це важливо, тому що дифузія фосфору працює лише на дуже невеликих відстанях. Якщо насінина і гранула лежать одна від одної далі ніж на 3-4 см, фосфор практично не буде доступним для рослини. Оптимальна відстань від джерела фосфору до насінини – приблизно 1-2 см. Саме тоді фосфор може виконувати свої функції: допомагати стартовому розвитку рослини, стимулювати кореневу систему та підтримувати початковий ріст.

Якщо ж підвищити концентрацію добрива за рахунок локального внесення, тобто внести його під час посіву, ефективність використання можна значно збільшити. У такому випадку вже не одна-дві, а кілька насінин будуть розташовані поруч із гранулами добрива. Концентрація в рядку зростає, хоча розподіл усе одно не буде ідеальним: десь гранул може бути більше, десь менше. Проте такий спосіб набагато ефективніший, ніж розкидне внесення. Ефективність у цьому випадку може становити приблизно 15-20%.

Що ж можна зробити, щоб ще більше підвищити ефективність використання фосфорних добрив?

Один із найпростіших способів – це локалізація внесення. Наприклад, використання мікрогранульованих добрив. Завдяки меншому розміру гранул навіть при нормі 20-25 кг мікрогранул на гектар їх можна розподілити в рядку так, щоб хоча б кілька гранул гарантовано опинилися біля кожної насінини.

Частина гранул може потрапити між насінинами, але значна їх кількість буде саме там, де потрібно. На прикладі з кукурудзою це добре видно: біля кожної насінини знаходиться кілька мікрогранул, і таким чином у кожної рослини є доступ до джерела фосфору.

Подібного ефекту можна досягти і за допомогою рідких стартових добрив. Наприклад, існують системи, які подають невелику порцію добрива безпосередньо на насінину під час посіву. У такому випадку добриво потрапляє точно туди, де воно найбільш потрібне.

Можна також використовувати класичну систему внесення рідких стартових добрив поруч із насіниною або навіть безпосередньо на насіннєве ложе.

Таким чином, головним фактором підвищення ефективності фосфорних добрив є не їхня кількість, а правильне розміщення. Чим ближче добриво знаходиться до насінини, тим вища ефективність його використання. Кількість добрива в цьому випадку стає другорядним фактором.

Отже, тепер ви знаєте, як підвищити ефективність використання стартових фосфорних добрив.

Рідкі чи гранульовані добрива фосфору

Як нам відомо з попередньої інформації, одним з основних способів надходження фосфору до рослини є дифузія. Але водночас існує певний парадокс: дифузія є не лише способом надходження фосфору до рослини, а й механізмом його втрати. Чим інтенсивніша дифузія, тим більше фосфору переходить із швидкодоступних форм у менш доступні.

Швидкість дифузії значною мірою залежить від вологості ґрунту. Вона може відбуватися швидко або повільно, а за дуже сухих умов майже не відбувається.

Це було доведено австралійськими вченими, які провели експеримент із використанням гранульованих та рідких стартових фосфорних добрив.

У випадку використання гранульованих добрив у сухому ґрунті дифузія практично не відбувається. Через певний час частка доступного фосфору залишається досить високою – приблизно 40% фосфору залишається у швидкодоступній формі.

Натомість при використанні рідких стартових добрив у сухому ґрунті частка швидкодоступного фосфору буде у 3-4 рази меншою.

Це пояснюється тим, що за відсутності достатньої вологи дифузія майже не відбувається. Гранула добрива практично не взаємодіє з ґрунтом, і фосфор не переходить у менш доступні форми. Відповідно, він не втрачається.

Якщо ж провести той самий експеримент у вологому ґрунті, то і гранульовані, і рідкі фосфорні добрива показують приблизно однакові результати. Тобто з точки зору ефективності забезпечення рослин фосфором суттєвої переваги рідкі добрива не мають.

Єдина перевага рідких стартових добрив полягає у можливостях їх використання в різних технологічних рішеннях. До рідких добрив можна додавати інсектициди, фунгіциди або мікроелементи, які не завжди можна поєднати з готовими гранульованими добривами.

Тому варто враховувати ці фактори під час прийняття рішення щодо вибору типу стартових добрив.

Маніпуляції з доступністю фосфору

Залишена нерозчинена гранула добрива не повинна нас турбувати. Навіть якщо гранула розчинилася лише частково, завдяки дифузії фосфор все одно може поступово переміщатися в ґрунті і знаходити шлях до насінини або кореневої системи рослини, де буде використаний.

Якщо ми бачимо на полі нерозчинені гранули, не варто відразу хвилюватися. Це можна порівняти з яйцем: коли ми його розбиваємо і готуємо, ми споживаємо білок і жовток, а шкаралупу викидаємо. По суті, це лише оболонка, в якій містилася речовина. Так само і з гранулою добрива – вона є носієм фосфору.

Тому основна увага повинна бути зосереджена не на зовнішньому вигляді гранули, а на ефективності використання фосфорних добрив. Наприклад, якщо внести 50 кг фосфорного добрива з ефективністю використання 10%, то рослини фактично використають лише 5 кг фосфору.

Але можна внести вдвічі менше добрива, підвищивши ефективність його використання, і отримати більший фактичний результат споживання – наприклад, близько 6 кг.

Саме це і є ключовим моментом. Потрібно зосереджуватися не на кількості добрива чи на тому, чи повністю розчинилися гранули, а на тому, наскільки ефективно рослина може використати внесений фосфор.

Блокування фосфору в ґрунті

Поговоримо докладніше про алюміній, залізо та кальцій, які блокують фосфор у ґрунті, а також розглянемо ще два параметри, на які варто звернути увагу, оскільки вони суттєво впливають на процес його блокування. Також розберемося, чому навіть на ґрунтах із низьким вмістом доступного фосфору, відповідно до протоколів агрохімічного обстеження, все одно можна отримувати непогані врожаї.

Коротко пригадаємо, як відбувається блокування фосфору в ґрунті.

• За дуже низького pH (приблизно 2-3) фосфор переважно зв’язується із залізом, утворюючи дуже міцні сполуки. При pH 4-5 у процес активно вступає алюміній, утворюючи дещо слабші сполуки. Далі у взаємодію вступає кальцій, який фактично завершує цей процес.
• При цьому сполуки кальцію з фосфором є найслабшими серед цих зв’язків. Із декальційфосфату та трикальційфосфату ще можна певною мірою повернути фосфор у доступну форму. Частково це можливо і з фосфатами алюмінію, але дуже складно зробити зі сполуками фосфору із залізом.

Важливо розуміти, що ці процеси в ґрунті відбуваються постійно і можуть рухатися як в один, так і в інший бік. Найбільшим “ворогом” фосфору є саме залізо, яке зв’язує його дуже швидко.

У будь-якому разі після внесення стартових або передпосівних фосфорних добрив протягом приблизно 30 днів фосфор, який знаходиться у ґрунтовому розчині та є швидкодоступним, починає поступово переходити у менш доступні сполуки. Через місяць у початковій формі його практично вже не залишиться.

На практиці це виглядає так: наприклад, внесений моноамонійфосфат або суперфосфат у більшості регіонів України спочатку переходить у декальційфосфат, а з часом – у трикальційфосфат. Однак ці перетворення можуть відбуватися не лише в одному напрямку, але й у зворотному.

Крім pH та хімічного складу ґрунту, на блокування фосфору впливають ще два важливі параметри.

• Перший – «агрегатність ґрунту». Чим краща структура ґрунту і чим більше агрегатів, тим швидше фосфор може переміщатися в ньому завдяки дифузії. А отже, тим швидше він знаходить елементи, з якими утворює нерозчинні сполуки – залізо, алюміній або кальцій.
• Другий параметр – «концентрація внесення добрив». Чим більша норма фосфорних добрив, тим вища ймовірність того, що значна частина фосфору буде заблокована. Ґрунт прагне до хімічної рівноваги, а збільшення концентрації посилює дифузію фосфору і, відповідно, швидкість його зв’язування.

Саме тому іноді виникає ситуація, коли господарства відзначають різницю між варіантами без внесення добрив і внесенням, наприклад, 40 кг фосфору. Але різниця між внесенням 40 кг і 140 кг може бути майже непомітною.

Це пояснюється тим, що при високій концентрації фосфор швидше переходить у недоступні форми. Тому важливо не перевищувати необхідні норми стартових добрив і не намагатися внести весь рекомендований обсяг фосфору саме під час посіву. Для цього існують інші технологічні підходи.

Тепер розглянемо питання, чому навіть на ґрунтах із низьким вмістом фосфору можна отримувати досить високі врожаї.

Наприклад, показник 7 мг/кг фосфору за методом Olsen або приблизно 12 мг/кг за методом Bray вважається низьким. Проте навіть за таких умов можна отримати врожай кукурудзи на рівні 9-10 т/га. Це пояснюється тим, що фосфор у ґрунті існує в кількох формах: у ґрунтовому розчині, у швидкодоступній, менш доступній і повільно доступній формах.

Рух фосфору між цими “резервуарами” відбувається постійно. Частина фосфору, яка спочатку була заблокована, з часом може знову переходити у більш доступні форми. Ключовим фактором цього процесу є «біологічна активність ґрунту». Виділення кореневої системи та діяльність мікроорганізмів здатні переводити фосфор із більш стабільних сполук у форми, доступні для рослин.

Отже, чим вища біологічна активність ґрунту і чим більше біологічне різноманіття на полі, тим меншою буде залежність урожайності від низьких показників доступного фосфору в агрохімічних аналізах.

Альтернативні джерела фосфору

А що робити, коли рівень забезпеченості фосфором у ґрунті дуже низький і немає можливості внести всю норму добрива разом із посівом. Чи варто давати всю норму при посіві, щоб покрити потребу культури, незалежно від її виду?

Чим швидше розчинне фосфорне добриво, тим швидше воно блокується, адже дифузія примушує фосфор розповсюджуватися у ґрунті і знаходити «свої місця» для зв’язування.

На лужних ґрунтах із перевагою кальцію розчинний фосфор швидко зв’язується з ним, утворюючи декальційфосфат. З часом декальційфосфат перетворюється на трикальційфосфат. При цьому чим складніша сполука, тим повільніше відбувається її утворення і тим довше фосфор залишається доступним для рослин.

Незалежно від форми сполук, фосфор у ґрунті рухається як у більш доступну, так і у менш доступну сторону завдяки виділенням кореневої системи. Саме цей факт ми використовуємо для формування ефективної агрономічно та економічно стратегії живлення.

Приклад розрахунку дефіциту фосфору

Припустимо, у нас ґрунт із концентрацією 5 мг/кг фосфору – це дуже низький рівень.

Об’ємна щільність ґрунту: 1,3 г/см³. Це еквівалентно приблизно 19 кг фосфору на гектар або 45 кг P₂O₅ на га (добрива продаються у перерахунку на P₂O₅).

Якщо ми хочемо виростити пшеницю, яка потребує на 1 т врожаю 11 кг P₂O₅, а прогнозований урожай складає 8 т/га, потреба буде 88 кг P₂O₅. Дефіцит на 1 га складе приблизно 43 кг.

Як закрити дефіцит фосфору

Давати всю норму фосфорних добрив при посіві не варто, бо висока концентрація при рядковому внесенні призведе до блокування фосфору, і рослина його може не побачити. Це неефективне використання добрив і перевитрата коштів.

Початкову потребу пшениці можна закрити стартовим внесенням 100 кг NPK. Решту дефіциту (приблизно 25-43 кг P₂O₅) варто внести за рахунок «дешевших джерел фосфору», які вже частково заблоковані, наприклад:

• Декальційфосфат.
• Трикальційфосфат.
• Фосфоритне борошно.

Ці форми фосфору під дією кореневої системи та біологічної активності ґрунту поступово перетворюються у швидкодоступний фосфор і забезпечують його надходження протягом вегетаційного періоду. Таким чином ми економимо на дорогих стартових добривах (NPK, моноамонійфосфат, суперфосфат) та отримуємо ефективне живлення рослини.

Практичні варіанти внесення дефіциту

• Осіннє внесення – дешевше джерело фосфору (декальційфосфат або фосфоритне борошно) вноситься до ґрунту, підвищує загальний вміст фосфору, а рослина зможе поступово його використовувати протягом 220+ днів вегетації.
• Весняне підживлення – якщо точно знаємо прогнозований урожай і дефіцит фосфору, можна використати підживлення NPK або сульфамофосом для швидкого поповнення доступного фосфору. Цей варіант працює, але більш ризикований і дорожчий.

Не варто відмовлятися від менш доступних джерел фосфору, таких як декальцій- або трикальційфосфат – вони поповнюють фосфорний пул у ґрунті та з часом стають доступними для рослин.

Використання знань про швидкодоступний і повільно доступний фосфор дозволяє сформувати «економічно та агрономічно ефективну стратегію живлення», уникнути перевитрати добрив і забезпечити високий урожай.

Як захистити фосфор

Розглянемо основні загрози для фосфору та способи захисту ваших інвестицій при внесенні добрив.

Фосфор дуже залежить від кислотності ґрунту. На pH 3-4 основним блокуючим елементом є залізо. На pH 5-6 – переважно алюміній. На лужних ґрунтах,  де pH 7 і вище, блокування здійснює кальцій. Надлишок цих елементів негативно впливає на доступність фосфору, оскільки він активно взаємодіє з усіма елементами, що зустрічає на своєму шляху.

Оптимальні співвідношення для запобігання блокування такі: залізо та алюміній у сумі не повинні перевищувати удвічі рівень фосфору в ґрунті. Кальцій переважно присутній у великій кількості, оптимальне співвідношення кальцію до фосфору – близько 100:1. Наприклад, якщо в ґрунті 1000 ppm кальцію, фосфору має бути близько 10 ppm. Такі співвідношення дозволяють пролонгувати доступність фосфору.

Найвища доступність фосфору спостерігається при водній витяжці pH 6,2-7,2. Якщо застосовується сольова витяжка, оптимальний діапазон – 5,5-6,2. Врахування кислотності ґрунту є ключовим фактором захисту фосфору від блокування.

Аналіз ґрунту дозволяє бачити лише невелику частину пулу фосфору – швидкодоступний та доступний фосфор (водорозчинний і частково цитраторозчинний). Однак у ґрунті також є менш доступний і повільно доступний фосфор у сполуках, наприклад, дікальційфосфат або фосфоритне борошно. Рух фосфору між цими пулами відбувається постійно, і процес не статичний.

Для ефективного використання фосфорних добрив слід дотримуватися кількох правил:

1. Нормалізація кислотності ґрунту. Приведення pH у діапазон 6,2-7,2 підвищує доступність фосфору та впливає на кількісні характеристики інших елементів.
2. Балансування фосфору допоміжними елементами. Залізо, алюміній, марганець, кальцій, а також цинк і мідь повинні мати оптимальні співвідношення. Наприклад, фосфор:цинк – 10-15:1, фосфор:мідь – 25:1.
3. Розширений аналіз ґрунту. Він показує загальний вміст фосфору і допомагає стратегічно приймати рішення щодо його переміщення з менш доступного пулу у більш доступний.
4. Біологія ґрунту. Чим активніша мікориза та мікробіологічна активність, тим швидше фосфор переходить у доступну форму і тим ефективніше захищений від блокування. Обробка насіння мікоризою або внесення її в ґрунт допомагає створити оптимальні умови.
5. Правильне внесення добрив (4П). Це правильна норма, правильний вид добрива, правильний час і правильний спосіб внесення.

Дотримуючись цих правил, ви забезпечите ефективну роботу фосфору у ґрунті та отримаєте максимальну користь від добрив.

Фосфорні добрива з осені: покрокова інструкція і вибір джерел фосфору

Внесення фосфорних добрив – для нас звична операція, фосфорно-калійні добрива з осені – основне живлення. Іноді треба постаратися, щоб довести ефективність і необхідність осіннього внесення азотних добрив. Люди думають, що азот втрачається. Вище ми говорили про азот, його втрати та ефективність використання з осені. Фосфорні добрива люди вносять, хоча ситуація по суті обернена роботі з азотною групою. Фосфор – найнезахищеніший, найкрихкіший елемент у ґрунті, який вимагає особливого ставлення. Наша задача – зрозуміти, як працювати з ним восени так, щоб технологія, яку ми складаємо для господарства, була ефективною і кожна витрачена копійка приносила прибуток або принаймні не шкодила.

Перед тим, як розглядати фосфор, зробимо покрокову інструкцію щодо осіннього внесення.

Крок 1. Аналіз ґрунту – оцінка ситуації. Як правильно інтерпретувати рівні P2O5.

В першу чергу потрібно зрозуміти, на якому рівні забезпеченості знаходиться ваше поле. Як і з калієм, чим вищий рівень забезпеченості, тим менша ефективність додаткового внесення. Всі рівні відносні. На одному полі 15 мг/кг може бути середнім рівнем, на іншому навіть менший рівень може давати кращі результати. В Україні більшість сучасних лабораторій використовують методи визначення фосфору за Мехліхом, Бреєм або Олсеном. Брей та Олсен чітко розділяють ґрунти за кислотністю. Окрім відносних рівнів забезпеченості, варто звертати увагу на доступний та менш доступний фосфор. У ґрунті існують швидкодоступний, доступний, менш доступний і повільно доступний фосфор. Менш доступний фосфор варто визначати додатково, особливо якщо у вас низький рівень. Це допомагає зрозуміти, як правильно приймати рішення про внесення.

Крок 2. Оцініть запаси фосфору в рештках.

При внесенні фосфору з осені важливо враховувати кількість пожнивних решток, що повертаються в ґрунт (кукурудза, соняшник). Наприклад, при заробленні кукурудзи – приблизно 30-40 кг P2O5, при соняшнику – 20-30 кг. Потрібно правильно управляти пожнивними рештками, щоб частина фосфору ставала доступною для рослин через 3-4 місяці. Це резерв, який варто враховувати при складанні системи живлення.

Крок 3. Оцінка ризиків блокування. Як pH ґрунту впливає на фіксацію фосфору.

Найважливіший етап – оцінка ризиків. Фосфор – найнезахищеніший елемент, його доступність легко блокується. На кислих ґрунтах блокування відбувається швидко через залізо та алюміній, на лужних – через кальцій. Доступна форма фосфору швидше втрачається. Через два місяці після внесення більша частина фосфору може перейти у менш доступну форму. Основна небезпека роботи з фосфором – втратити його ще до весни.

Якщо ці ризики вас не зупиняють і ви вже проаналізували рівні забезпеченості, можна обирати джерело фосфору та планувати внесення, враховуючи тип ґрунту та наявні ресурси.

Крок 4. Вибір джерела фосфору.

90% фосфорних добрив, які знаходяться на продажу, це по суті можна сприймати як стартові добрива. Ви можете розглянути варіанти суперфосфатів або амонієм зв’язаний фосфор. Але це дуже дорогий варіант. Для того, щоб внесення осіннє було ефективним, варто розглянути альтернативні джерела фосфору. Блокування фосфору в ґрунті, зв’язування, яке відбувається завжди, і це неминучий процес, відбувається тим швидше, чим доступніша форма фосфору, яку ви вносите в ґрунт. Класи добрив суперфосфатів або амонієм зв’язаний фосфор – це все фактично реактивні добрива, чиста стартова група, де фосфор водорозчинний. Чим водорозчинніший фосфор, тим швидше він вступає в реакцію з залізом, алюмінієм або кальцієм. Тоді настає кінець його швидкій доступності, він вже стає менш доступним. Для того, щоб ефективно використати фосфорні добрива, варто розглядати, такі варіант як дикальцій фосфат, трикальцій фосфат чи гідроксилапатит. Фосфор вже чимось з’єднаний, що зменшує його доступність для рослини, але це дозволяє «обманути» кальцій, залізо чи марганець. Вони сприймають його як вже “живий”, засвоєний. Можна використовувати на зиму декальцій фосфат, фосфоритне борошно, трикальцій фосфат або гідроксилапатит, а також традиційні добрива, якщо дозволяє бюджет. Ефективність таких форм буде така сама, просто без швидкого блокування в грунті.

Підведемо короткі підсумки, як підходити до роботи з фосфором на кислих та лужних ґрунтах. На кислих ґрунтах переважно піщані або легкі суглинки з невисокою ємністю катіонного обміну. Там багато заліза і алюмінію, мало кальцію. Основна загроза – залізо, алюміній і водень. Якщо викристовувати декальцій фосфат, його краще вносити з осені з кількох причин. По-перше, це додаткове джерело кальцію, що допомагає поступово нейтралізувати водень. По-друге, фосфоритне борошно та декальцій фосфат нейтральні, допомагають впливати на кислотність ґрунту. По-третє, це джерело фосфору, який потрапляє в пул менш доступного фосфору, але з часом стає доступним. Це найкращий варіант для кислих грунтів з низькою кислотністю осінню. Ціни на декальцій фосфат чи фосфоритне борошно не сильно відрізняються від монокальційфосфату, який є групою суперфосфатів. Якщо різниця по ціні не критична, можна використовувати і монокальцій фосфат. Після доробки певної частини декальцій фосфату в суперфосфат він стає кислим, на це також треба звертати увагу. Першим джерелом для осіннього внесення на кислих грунтах – фосфоритне борошно або декальцій фосфат.

На лужних грунтах весняне внесення фосфору ефективніше. Там багато кальцію, мало заліза і алюмінію, наприклад, 12-15 тонн чистого кальцію або 30 тонн карбонату кальцію на гектар. Кальцій активно реагує з фосфором, утворюючи декальцій фосфат чи трикальцій фосфат. Тому осіннє внесення підблокованих форм на лужних грунтах неефективне. Краще весною використовувати швидкодоступні форми – моноамоній фосфат, діамонійфосфат, суперфосфати. Це дає більше часу до моменту блокування фосфору і забезпечує його ефективне засвоєння рослинами.

Наголошуємо ще раз, основна робота з фосфором полягає в тому, щоб забезпечити його правильну наявність у правильному місці, у правильний час і в правильній кількості. Стартові добрива та фосфорне живлення – це дві окремі функції. Внесення навіть весною на лужних грунтах дозволяє мати більший запас часу до блокування фосфору. Ці підходи відповідають світовим практикам. Важливо розуміти рівень фосфору в ґрунті, тип грунту, кількість добрив і їх розрахунок.

Робота с фосфором на кислих ґрунтах

Перше, на що необхідно тримати в полі зору, це те, як працює фосфор на кислих ґрунтах і що з ним трапляється. Нагадую, що у нас першим вступає в дію залізо, яке дуже швидко робить фосфорні з’єднання недоступними. Фактично за декілька діб фосфор, доступний у ґрунті, може перетворитися на недоступний для рослини, утворитися з’єднання, які потім буде досить складно реанімувати, і це дуже швидко. Це одна з загроз, про яку ми повинні пам’ятати, читаючи лабораторні протоколи і приймаючи рішення про те, який фосфор і як використовувати, в яких кількостях і в якому вигляді.

Як ми бачимо на даному протоколі, ось кислий грунт. У нас залізу тут 81 мг/кг і фосфору мало. Але бувають такі випадки: дуже часто, коли ми бачимо pH 4,5, заліза буде ще більше, водню теж буде більше, тобто грунт ще кисліший, але фосфор у нас буде 153 мг/кг. Мінімальна оптимальна доступна кількість фосфору в ґрунті для будь-яких врожаїв – це в районі 40-50 мг/кг. Це високий, впевнений рівень. У нас на кислому ґрунті з ємністю катіонного обміну в районі п’яти, легкий пісок, буде аж 153 мг/кг.

Звідки він береться? Це особливість методів визначення фосфору в лабораторії, завжди фосфор показує на кислих ґрунтах завищений рівень. Чим нижчий pH, тим завищеніший рівень. Уникнути цього не можна. Це варто враховувати при розрахунку норми внесення. Якщо перерахуємо ці 153 мг/кг, то отримаємо приблизно 450 кг фосфору, це майже тонна монофосфату на полі. Це дуже багато. Але ця завищена цифра пояснюється перш за все надмірною концентрацією заліза і можливо алюмінію. Цей фосфор за методикою Брей – залізо-фосфорні з’єднання також потрапляють у пул доступного фосфору, але фактично він недоступний рослині.

Є один радянський метод Мачигіна, який показує дещо менше значення фосфору на кислих ґрунтах, в районі 70-80, але все одно завищений. Завжди на кислих ґрунтах потенційний відгук на внесення фосфорних добрив буде вищий і швидший, ніж на лужних ґрунтах.

Ґрунти легкі, багато заліза, мало кальцію. Як діяти – п’ять фосфорних правил для кислих ґрунтів.

1. Ґрунт кислий, якщо потрібно внести фосфорні добрива, використовуємо подвійний або потрійний суперфосфат, а не простий, бо він дуже кислий. Подвійний або потрійний суперфосфат містить фосфор, зв’язаний кальцієм, якого часто не вистачає на кислих грунтах. pH таких добрив від 5 до 6, тоді як простий суперфосфат має pH 2-3. Для люксового вирощування можна використовувати діамонійфосфат, pH також 5-6.
2. Мікрогранула. На піску рідкі фосфорні добрива швидко втрачають ефективність через низьку здатність піску утримувати вологу. Мікрогранула підходить найкраще для кислих піщаних ґрунтів.
3. Робота з цинком і міддю. На кислих ґрунтах ці елементи мають вищу доступність, ніж на лужних. Навіть за відсутності дефіциту цинку і міді варто працювати цими елементами для зниження активності заліза та пролонгації життя фосфору в ґрунті, особливо при стартовому внесенні.
4. Нітратне порційне живлення. На піщаних грунтах мінералізація повільна через низький вміст вуглецю і слабку біологічну активність, азоту в нітратній формі завжди буде дефіцит. Бажано давати готовий азот порційно, щоб ґрунт витримав норми внесення. Слабка активність ґрунту зменшує нітрифікацію і рослині потрібен постійний азот у нітратній формі.
5. Підвищення рівня фосфору через органіку, яка підвищує ємність катіонного обміну, дозволяє використовувати більшу кількість добрив за раз. Додатково можна застосовувати фосфоритне борошно або фосфогіпс. Фосфогіпс містить кальцій, сірку і фосфор. Надлишок сірки на легких піщаних ґрунтах мігрує вниз, не створюючи кислотності в кореневій зоні.

Робота с фосфором на лужних ґрунтах

8 порад від InAgri:

1. Використовуйте фосфорні добрива без кальцію. Припосівні добрива повинні містити фосфор, зв’язаний з азотом (амофоз, сульфамофоз). Вони майже нейтральні або трохи кислі, що допомагає рослинам легше засвоювати фосфор у лужному ґрунті.
2. Сірка як регулятор активності кальцію. Сірка допомагає знизити обмінну активність кальцію та створює більш кисле середовище для доступності фосфору. На багатьох полях її дефіцит: 3-45 мг/кг, тоді як оптимально 8-9 мг/кг.
3. Амонійна форма азоту. Переважно використовуйте сульфат амонію або інші амонійні добрива. Нітратні форми антагонізують фосфор, знижуючи його доступність. Мінімум 100-150 кг амонійного азоту на рік для поля.
4. Мікроелементи: цинк і мідь. Вони підвищують ефективність фосфору, правильне співвідношення: Zn:P ≈ 1:10, Cu:P ≈ 1:25. Вносяться ґрунтово перед посівом або через обприскування невеликими дозами (200-250 г д.р./га).

• Калій та магній. Зменшують активність кальцію у ґрунті, роблячи його менш флокульованим. Це покращує пористість ґрунту та рухливість фосфору.
• Озима сівозміна. Тривала вегетація озимих культур (200–300 днів) допомагає кращій мінералізації ґрунту та перетворенню фосфору з менш доступних форм у більш доступні. Рекомендовано для полів із низьким рівнем фосфору.
• Мікориза. Мікоризні гриби підвищують засвоєння фосфору до 80%. На лужних ґрунтах через високу флокуляцію кальцію грибам важче розвиватися, тому мікориза допомагає оптимізувати використання фосфору.

Органічні добрива.  Органіка покращує структуру ґрунту, пористість та агрегатність, що підвищує мобільність і доступність фосфору. Додатково може містити невелику

Точне землеробство: підхід Intelligent Agriculture до розрахунку потреби та ефективності елементу

Розкажемо детальніше, як ми працюємо з нашими полями, як ми підходимо до розуміння того, скільки його треба, зважаючи особливо на відносні рівні забезпеченості. Ключове слово – відносні. Ми робимо сканування ґрунту, робимо зонування. Якщо в господарства є карти врожайності, ми беремо їх у роботу, заносимо ці всі дані в програмне забезпечення AgLeader. Ми є офіційним дилером програмного забезпечення і обладнання від AgLeader. Аналізуємо це все, отримуємо дані, співставляємо рівні врожайності та рівні роботи елемента. Будуємо фактично інфографіку. Ми можемо встановити чітку залежність концентрації елемента, в даному випадку фосфору, та його вплив на врожайність.

Фактично ми можемо встановити інвестиційну доцільність роботи з цим елементом, якщо ви плануєте купувати фосфорні добрива. Наскільки швидко з найменшими втратами і з найбільшою ефективністю ваша інвестиція буде окуплена та принесе прибуток. На зображенні нижня частина, виділена червоним, показує ділянки, в яких врожайність орієнтовно в межах 7 т за певних рівнів фосфору від 45 до 65. Є ділянки, де отримується врожайність 11-12 т. Там рівні інші.

Ми розуміємо, що зеною кількістю ділянок, кожна крапочка – це ділянка, є сенс економічно підтягнути рівні фосфору до необхідної межі, наприклад, збільшити його на 10-15 мг/кг фосфорними добривами, щоб мати можливість отримувати вищу врожайність. Факторів для аналізу буде більше при внесенні фосфору, бо фосфор взаємодіє в ґрунті з мінімум п’ятьма елементами. На всі ці речі треба звертати увагу.

Такий підхід зменшує ризики від інвестиційного провалу при роботі з фосфорними добривами. Це і є правильний підбір норми. Ми розуміємо, що на полі на рівні 40 мг/кг, що є високим, для цього поля це низький рівень через умови та співвідношення між елементами, тому доцільність внесення є.

Ми працюємо так, щоб забезпечити правильне надходження фосфору в правильний час, в правильному місці і в правильній нормі. Замовити послуги в In Agri ви можете по контактним телефонам або через форму на сайті.