Світове виробництво гороху (Pisum sativum L.) упродовж останніх років характеризується відносною стабільністю та перебуває в межах 12,4–14,2 млн т за загальної площі посіву 7,2–8,1 млн га. Така динаміка свідчить про збереження стратегічної ролі культури в системі продовольчої безпеки, кормовиробництва та сівозмін у різних агрокліматичних зонах. Крім того, виробництво є висококонцентрованим: шість країн – Канада, росія, Індія, Франція, США та Україна – формують близько 76% світового валового збору.
Безумовним світовим лідером є Канада, яка щороку виробляє понад 3,4 млн т гороху. Порівняно з 2021 роком обсяги виробництва зросли на 52%, що пояснюється як розширенням посівних площ, так і сприятливими погодними умовами та високим рівнем технологічного забезпечення. Країни Європейського Союзу займають другу позицію за сукупними обсягами виробництва. Основні обсяги формуються у Франції (близько 538,4 тис. т), Німеччині (322 тис. т), Іспанії (136 тис. т), Литві (152 тис. т), Румунії (109 тис. т) та Великобританії (200 тис. т). Суттєвими гравцями залишаються також Китай (1,2 млн т), Індія (800 тис. т) та США (понад 900 тис. т). Водночас обсяги виробництва мають виражену сезонну варіабельність, що зумовлено погодними ризиками, коливаннями світових цін і змінами аграрної політики.
Світова торгівля: переорієнтація потоків та нові баланси
Глобальний ринок гороху є динамічним і значною мірою залежить від попиту з боку Азії. Китай акумулює близько 40% світового імпорту, залишаючись ключовим драйвером міжнародної торгівлі бобовими культурами. Другим за величиною імпортером є Бангладеш (близько 600 тис. т), далі – Пакистан (195 тис. т), Іспанія (175 тис. т) та ОАЕ (75 тис. т). Загальний світовий імпорт оцінюється на рівні 7–7,2 млн т, що становить понад половину глобального виробництва – показник, який свідчить про високу експортну орієнтованість галузі.
Водночас суттєві зміни відбулися в торговельній політиці Індії. До 2019 року ця країна була одним із найбільших імпортерів українського гороху (від 149 до 385 тис. т у різні роки). Однак унаслідок упровадження обмежувальних заходів та стимулювання внутрішнього виробництва Індія досягла самозабезпечення на рівні близько 1 млн т, що призвело до перерозподілу світових торговельних потоків.
Україна: від пікових показників до структурного відновлення
Для України рекордним став 2017 рік, коли валовий збір гороху сягнув майже 1,1 млн тонн. Того року держава посідала вагоме місце серед світових виробників. Проте вже у 2018 році, незважаючи на значні площі, через зниження врожайності виробництво скоротилося. У 2019 році врожайність частково відновилася, однак зменшення площ на 41% обмежило валовий збір до 570 тис. тонн. У 2020 році площі скоротилися до 237,7 тис. га. Експерти пов’язували це з насиченням внутрішнього ринку та зниженням маржинальності культури. Повномасштабна війна 2022 року спричинила безпрецедентне скорочення виробництва: валовий збір зменшився до 270 тис. т за площі 130,6 тис. га – найнижчий показник за останнє десятиріччя.
До початку вторгнення основною зоною вирощування була південна частина України, де концентрувалося до 57% площ. Кліматичні зміни, зокрема часті та тривалі посухи, зумовили часткову заміну сої на більш адаптивний до ранньовесняних умов горох. Водночас тимчасова окупація частини територій суттєво вплинула на статистику виробництва. У 2021 році в Запорізькій області було зібрано 63,5 тис. т гороху, однак у 2022 році виробництво фактично припинилося. Аналогічна ситуація спостерігалася в Херсонській (16,9 тис. т у 2021 р.) та Донецькій (22,4 тис. т) областях. Скорочення зафіксовано і в Миколаївській та Харківській областях.
Попри ці виклики, галузь демонструє ознаки відновлення. У 2023 році площі становили 137,2 тис. га за валового виробництва 399,5 тис. т та середньої врожайності 2,62 т/га. У 2024 році площа зросла до 212,28 тис. га, що на 40% більше, ніж роком раніше. У 2025 році вона зросла до 270 тис. га (+25%). У 2023/2024 маркетинговому році виробництво становило 409 тис. т, а у 2024/2025 прогнозується майже 480 тис. т із потенціалом подальшого зростання.
Експортна модель та нові ринки
У 2024 році експорт гороху становив 378,6 тис. т на суму 115 млн дол. США. Дані за сім місяців 2025 року ($28 млн) не відображають повної картини через сезонність поставок. Основними покупцями у 2024 році стали Туреччина (77,1 тис. т), Індія (76,9 тис. т) та Італія. Сукупно Туреччина, Індія, Італія, ОАЕ, Пакистан, Бангладеш і Малайзія формують понад 62% українського експорту.
Додатковий імпульс надало відкриття ринку Китаю. З огляду на запровадження КНР 100% мита на канадський горох українські виробники отримали конкурентну перевагу. Сертифікація української продукції китайською стороною сприяє стабілізації та зростанню цін. Станом на 2025 рік експортні ціни на базисі CIF для Пакистану та Індії становлять близько 350 $/т, із потенціалом подальшого підвищення за умови активізації поставок до Китаю.
Паралельно розвивається внутрішня переробка. Виробництво колотого гороху стає економічно доцільним сегментом, особливо для ринків Близького Сходу.
Урожайність та технологічний потенціал
Середня врожайність гороху в Україні коливається в межах 2,1–2,7 т/га. Однак за умов інтенсивної технології, оптимізації живлення, якісного насіннєвого матеріалу та ефективного захисту рослин можливо стабільно отримувати 4,0–5,0 т/га. Показники 4,5–5,5 т/га вже фіксують у передових господарствах.
Світовий рекорд урожайності – 7,48 т/га (Великобританія, 2019 р.) – підтверджує значний генетичний потенціал культури та визначальну роль технологічної дисципліни.
Перспективи розвитку
Збільшення посівних площ, відкриття нових експортних напрямків, зростання обсягів переробки та стабільний попит з боку Азії формують сприятливі умови для розширення виробництва. За оцінками експертів, у 2026 році площі можуть зрости ще на 15-20%.
Отже, горох в Україні поступово відновлює статус стратегічної експортно орієнтованої культури. Поєднання агрокліматичних переваг, технологічного потенціалу та сприятливої кон’юнктури світового ринку створює передумови для довгострокового зростання галузі та підвищення її конкурентоспроможності.
Аналіз світових і українських статистичних даних переконливо демонструє: горох поступово повертає собі позиції стратегічної експортно орієнтованої культури. Зростання посівних площ, активізація торгівлі з країнами Азії, відкриття ринку Китаю та підвищення експортних цін формують позитивну кон’юнктуру. Проте ринок – це лише зовнішній індикатор. Справжні причини відновлення інтересу до культури лежать значно глибше – в її агрономічній та технологічній цінності.
Стабільний попит неможливий без стабільного виробництва. А стабільне виробництво, своєю чергою, базується на біологічних особливостях культури, її адаптивності та технологічній передбачуваності. Саме тому перехід від макроекономічних показників до агрономічного аналізу є логічним кроком у розумінні перспектив гороху.
Агрономічні переваги вирощування гороху
1. Біологічна азотфіксація – економіка та екологія в одному рішенні
Горох є класичною зернобобовою культурою з високою симбіотичною активністю. За оптимальних умов він здатний фіксувати 60-120 кг/га атмосферного азоту, частина якого залишається в ґрунті для наступної культури.
Цікавий факт: після гороху озима пшениця може формувати прибавку врожайності на рівні 0,4-0,8 т/га без додаткового внесення азотних добрив. Таким чином, економічний ефект від вирощування гороху проявляється не лише у власній врожайності, а й у зниженні витрат на удобрення та підвищенні продуктивності наступних культур.
2. Поліпшення структури ґрунту та водного режиму
Коренева система гороху має добре розвинений стрижневий корінь, що проникає на глибину до 1-1,5 м. Це сприяє:
- розпушенню орного шару;
- покращенню аерації;
- підвищенню водопроникності;
- активізації ґрунтової мікробіоти.
У посушливих регіонах горох демонструє вищу ефективність використання весняної вологи порівняно з багатьма ярими культурами, оскільки має коротший період вегетації та раніше звільняє поле.
3. Ранній старт – технологічна перевага
Насіння гороху починає проростати вже за температури 1–2°C, а сходи витримують короткочасні приморозки до −5..−7°C. Це дає висівати сівбу в ранні строки, максимально використовуючи зимово-весняні запаси вологи. У структурі польових робіт горох рівномірно розподіляє навантаження на техніку та персонал, що особливо важливо для великих господарств та в сучасних реаліях.
4. Фітосанітарний ефект у сівозміні
Горох розриває цикли розвитку хвороб зернових культур (зокрема фузаріозу, кореневих гнилей, септоріозу). Правильно побудована сівозміна з включенням гороху дає змогу зменшити пестицидне навантаження та стабілізувати фітосанітарний стан поля.
5. Короткий вегетаційний період – гнучкість виробництва
Тривалість вегетації ярого гороху становить у середньому 80–100 днів. Це відкриває додаткові можливості:
- оптимізація структури посівів;
- можливість якісної підготовки ґрунту під озимі культури;
- зниження ризику літніх посух.
Технологічні переваги вирощування
1. Помірні виробничі витрати
Горох не потребує високих норм азотних добрив. Основні витрати зосереджені на:
- інокуляції насіння,
- захисті від бур’янів,
- контролі шкідників у фазі бутонізації.
У структурі витрат культура часто є більш рентабельною порівняно з соєю або кукурудзою за середніх показників урожайності.
2. Високий генетичний потенціал урожайності
Середня врожайність в Україні становить 2,1–2,7 т/га. Однак за інтенсивної технології господарства стабільно отримують 4,0–5,0 т/га.
3. Попит на білкову сировину
Зерно гороху містить у середньому 22–25% білка, що робить його стратегічною сировиною для:
- комбікормового виробництва;
- харчової промисловості;
- виробництва рослинного білка.
Зростання світового споживання рослинних білків лише підсилює перспективність культури.
Сорт як інструмент реалізації потенціалу
Агрономічні та технологічні переваги гороху формують основу його економічної ефективності. Проте реалізація цього потенціалу неможлива без правильно підібраного сорту.
У портфелі компанії флагманом серед ярого жовтозерного гороху є КВС Хамелеон – сорт, який поєднує високу врожайність, адаптивність та технологічність.
Ключові характеристики КВС Хамелеон:
- високий потенціал урожайності та стабільність у різних ґрунтово-кліматичних умовах;
- міцне стебло та стійкість до вилягання;
- вирівняне дозрівання і зручність збирання;
- високий вміст білка;
- адаптивність до інтенсивних технологій вирощування.
КВС Хамелеон – це не просто сорт, а селекційне рішення, яке дає змогу максимально реалізувати переваги культури в сучасних умовах ринку. Саме завдяки таким генотипам горох переходить із категорії «нішевих» культур до статусу стратегічного елементу прибуткової сівозміни.
Марина Кушнір, керівник відділу агрономічного супроводу
Антон Мошник, експерт регіонального відділу агрономічного супроводу
