Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) – це один із найнебезпечніших паразитів у сільському господарстві. За останнє десятиліття площа його поширення у світі становить приблизно 16 млн га, що охоплює близько 50% усіх світових посівів соняшнику.
Географія поширення
Вовчок соняшниковий походить із регіону навколо Каспійського моря, але разом із розширенням площ під соняшником він мігрував на більшість континентів.
Особливості експансії в Україні
В Україні вовчок перш за все був проблемою лише південних регіонів. Через порушення сівозміни в минулому стала спостерігатися така динаміка:
- традиційні зони: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Кіровоградська, Дніпропетровська, Харківська області;
- «нові зони ураження»: Вінницька та Хмельницька області. Ще 5 років тому були поодинокі випадки, зараз – серйозні осередки. Переважно раси G та F, але вже фіксують і G+; Київська, Сумська, Чернігівська області: реєструються локальні вогнища, занесені здебільшого технікою з південних областей;
- расовий склад: якщо раніше домінували раси А–Е, то наразі активно поширюються більш агресивні раси F, G, які здатні долати генетичну стійкість багатьох сучасних гібридів.
Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) – це паразит-рослина, яка розвивається на соняшнику, уражаючи кореневу систему рослини-хазяїна. За формою існування вовчок є облігатним паразитом, це означає, що він не може розвиватися самостійно без участі хазяїна. Також вовчок є безахолофільним організмом, тобто не здатний до автотрофного живлення. Одна рослина вовчка може виробляти до 200 000 насінин, які зберігають схожість у ґрунті до 20 років, що робить проведення боротьби з вовчком неможливим без спеціальних насіннєвих та біотехнологічних методів.
Globalistic cumana – вузькоспеціалізований паразит, що повноцінно розвивається в основному лише на рослинах соняшнику. Незначна схожість спостерігалася на рослинах-нехазяях лише як виняток. У такому разі ці бур’яни слугуватимуть резерваторами занесення поля вовчком.
Незважаючи на вузькоспеціалізованість паразита, деякі рослини можуть стимулювати проростання насіння вовчка, виступаючи провокаторами його сходів. Проростання насіння вовчка соняшникового стимулюють специфічні хімічні речовини (переважно стриголактонами та терпеноїдами), що виділяються коренями певних рослин. До таких рослин належать: кукурудза, сорго, суданська трава, льон та соя.
Тип коріння перших рослин-нехазяїв липовий, насіння вовчка проростає, але не може прикріпитися до коріння цих культур і гине. Найефективнішою із цього переліку культур є кукурудза. Дані свідчать про те, що за один сезон вирощування кукурудзи засмічення насіння вовчка на полі зменшується до 40%.
Знаючи цикл розвитку вовчка, можна виділити кілька етапів його розвитку, на яких рослина соняшнику може протистояти ураженню:
- До моменту поглинання вовчка. Механізм протистояння гібрида може бути виражений низькою секрецією стриголактонів, що стимулюють проростання вовчка, або виділенням речовин, які є токсичними для насіння вовчка та перешкоджають його проростанню.
- До моменту проникнення гаусторії. Цей механізм стійкості проявляється після контакту насіння вовчка з коренем та полягає в реакції гібрида у вигляді лігніфікації (здерев’яніння) місця контакту з вовчком. Як наслідок, гаусторія не може проникнути в кореневу систему.
- Постуаусторіальна стійкість. Соняшник закорковує власні судини ксилеми, внаслідок чого вовчок гине, оскільки втрачає поживну систему, не здатна розвиватися далі.
Зовнішні ознаки стійкості соняшнику до вовчка забезпечуються специфічними генами. Стійкість до конкретних рас вовчка найчастіше визначається одним домінантним геном (наприклад, Or1-Or7, який забезпечує захист від відповідної раси паразита). На сьогодні ідентифіковано щонайменше 7 фізіологічних рас вовчка (A, B, C, D, E, F, G), кожна з яких здатна долати стійкість, що контролюється попередніми генами. Наразі в південних областях фіксують популяції паразита, які здатні долати захист гібридів стійких до 7 рас вовчка. Це дає підстави виділяти окрему восьму расу Н.
Селекціонери постійно працюють над упровадженням нових генів стійкості, що забезпечують захист від нових, більш агресивних рас. Дослідження генетики стійкості соняшнику до вовчка (Orobanche cumana) пройшло шлях від пошуку поодиноких домінантних генів до виявлення складних локусів кількісних ознак (QTL – Quantitative Trait Loci).
На відміну від Or-генів, QTL не забезпечують 100% імунітету, але вони значно зменшують кількість прикріплених паразитів та сповільнюють їх розвиток. Це робить стійкість більш тривалою, оскільки вовчку важче мутувати проти десятків генів одночасно. Цей тип стійкості спрямований на пригнічення ендогенних процесів, що відбуваються вже під час проростання гаусторії вовчка.
Сучасні гібриди поєднують різні типи стійкості, щоб забезпечити комплексну та довготривалу резистентність від широкого спектра рас вовчка, що постійно еволюціонують. Проведені у 2023 році польові дослідження в Кіровоградській області демонструють високий рівень стійкості до сучасних агресивних рас вовчка у гібридів LG 50645 CLP від Limagrain, MAS 91.IR від MAS Seeds, RC Лондон від Lidea.
Хімічне рішення проблеми вовчка
Гербіциди діючі речовини з групи імідазолінонів (імазапір та імазамокс), крім безпосередньої дії на бур’яни на полі, здатні зупиняти ріст та розвиток вовчка в посівах соняшнику, придатних до Clearfield технології. Після обприскування препарат вбирається листям соняшнику. Завдяки спеціальній генетиці стійкості гібрида соняшник не гине, а транспортує діючу речовину флоемою вниз – до коренів. Оскільки вовчок є облігатним паразитом, він разом із водою та поживними речовинами активно всмоктує гербіцид, який накопичився в коренях соняшнику. Це рішення є ефективним проти всіх рас вовчка, але як завжди може забезпечити пролонгованого захисту. Тому важливо обирати гібриди, які, крім придатності до відповідної гербіцидної технології, мають генетичну стійкість до вовчка. Такими гібридами, зокрема, є LG 50645 CLP та МАС 91.КПП.
Система боротьби в контролі вовчка в посівах соняшнику:
- Сівозміна. Збільшення часового перерви між вирощуванням соняшнику на одному полі сприяє зниженню запасів насіння вовчка в ґрунті та сповільнює формування нових агресивних рас.
- Підбір стійких гібридів. Сучасні гібриди мають високу генетичну стійкість до рас вовчка. Зокрема, гібрид Лондон від Lidea має стійкість до 7 рас вовчка, а гібрид MAS 91.IR (колишній MAS 95.0L) до 7+ рас завдяки комбінації генів стійкості.
- Підбір гербіцидної технології. У зонах особливо високого тиску вовчка доцільним буде висівати гібрид, придатний до вирощування за технологією Clearfield / Clearfield Plus. Гербіциди на основі діючих речовин імазамокс та імазапір, застосовані на відповідних стійких гібридах, запобігають розвитку вовчка. Ідеальним вибором за таких умов будуть гібриди LG 50645 CLP від Limagrain та МАС 91.КПП від Lidea, які поєднують генетичну стійкість до вовчка та придатність до технології Clearfield Plus.
- Уведення в сівозміну культур – провокаторів проростання насіння вовчка. Кукурудза – найефективніша культура, яка знижує чисельність вовчка на полі.
Олександр Головко, експерт регіонального департаменту агрономічного супроводу
