Осінній період є критично важливим етапом у формуванні врожаю озимих культур. Від правильного вибору строків сівби, технології обробітку, стану ґрунтової вологи та температурного режиму залежить не лише дружність і рівномірність сходів, але й зимостійкість рослин та їх потенціал урожайності. Озима пшениця і ріпак – це культури, що потребують високого рівня агротехніки, адже будь-яка помилка на старті відгукнеться під час зимівлі та весняного відновлення вегетації.
Сучасні кліматичні виклики – затяжні посухи восени, аномальні коливання температур, нестача вологи в ґрунті – змушують аграріїв переглядати класичні підходи. Успіх визначають комплексні рішення: від вибору гібрида/сорту до оптимізації технології, живлення та захисту.
1. Оптимальні строки і технології посіву озимої пшениці та ріпаку
Озима пшениця
Традиційно в Україні оптимальні строки сівби озимої пшениці:
Лісостеп – 15-25 вересня;
Степ – 20 вересня – 5 жовтня;
Полісся – 5-15 вересня.
Головне завдання – забезпечити формування до зими 3-4 пагонів на рослину та розвиток кореневої системи. Запізнення призводить до слабких сходів і зниження зимостійкості, надто рання сівба – до переростання і підвищеної чутливості до вимерзання.
Озимий ріпак
Ріпак потребує раннішого висівання:
Полісся – 5-15 серпня;
Лісостеп – 10-20 серпня;
Північний Степ – 15-25 серпня.
Мета – до входження в зиму рослини повинні мати 8-10 листків, діаметр кореневої шийки 8-10 мм, добре розвинену кореневу систему.
2. Вплив ґрунтової вологи та температур на сходи
Ґрунтова волога
Оптимальний запас вологи в посівному шарі – 20-25 мм.
Недостатня вологість – причина затримки сходів на 10-20 днів.
За дефіциту вологи рекомендовано зменшувати глибину загортання насіння і використовувати прикочування.
Захист рослин від шкідників є обов’язковим у фазі сходів.
Осінній фунгіцидний захист ріпаку та пшениці – для зниження ризику хвороб.
Живлення
Монофосфат калію – джерело фосфору та калію для розвитку коренів.
Мікродобрива з бором – для ріпаку у фазі 4-6 листків.
Захист
Фунгіциди на основі тебуконазолу та метконазолу – регуляція росту ріпаку, профілактика фомозу.
Інсектициди проти хрестоцвітих блішок, капустяної молі та злакових мух.
Такі рішення підвищують енергію росту, стійкість до стресів та знижують ризик втрати врожайності.
Висновки
Успіх осіннього старту озимих культур визначає майбутній урожай. Комплексне врахування строків сівби, технології, стану вологи, температури та адаптація до кліматичних змін дають змогу мінімізувати ризики і стабільно отримувати високі результати. Головне – оперативно реагувати на погодні виклики та працювати за принципом «гнучкої технології».
Додаткова корисна інформація та поради
Вибір сорту чи гібрида
Під час підбирання сорту озимої пшениці варто враховувати адаптивність до регіону, стійкість до хвороб (борошниста роса, септоріоз, фузаріоз) та здатність формувати врожай в умовах обмеженої вологи. Для ріпаку важливими є показники зимостійкості, стійкості до фомозу та циліндроспоріозу.
Передпосівна підготовка поля
Якісна підготовка ґрунту має ключове значення для рівномірного загортання насіння. Після попередника слід провести лущення стерні, а потім основний обробіток на глибину 20-25 см для накопичення вологи. За технологією Mini-till чи No-till необхідно забезпечити відсутність великої кількості пожнивних решток у зоні висіву.
Система удобрення
Восени озимі потребують фосфору та калію для формування потужної кореневої системи і накопичення запасних речовин. Азот у великих дозах восени не рекомендується, щоб уникнути переростання. Оптимально вносити азот у формі аміду, який менше вимивається.
Захист від бур’янів
Осіннє застосування гербіцидів дає змогу зменшити конкуренцію бур’янів у період формування кореневої системи. Для пшениці це можуть бути ґрунтові гербіциди на основі пендиметаліну чи флюфенацету, для ріпаку – кломазон та пропізохлор у рекомендованих нормах
Осінній період розвитку озимих культур – один із найбільш критичних для формування врожайності й зимостійкості. У ріпаку на цьому етапі відбувається активне нарощування листкової розетки, накопичення пластичних речовин у кореневій шийці та формування потужної кореневої системи. У пшениці закладається вузол кущення, формується потенційна продуктивність пагонів. Усі ці процеси потребують збалансованого забезпечення елементами живлення, особливо азотом, фосфором, калієм, сіркою та мікроелементами (бор, марганець, цинк).
За даними польових і багаторічних досліджень, дефіцит поживних речовин у цей період знижує стійкість рослин до абіотичних та біотичних стресів, погіршує їхню підготовку до зимового періоду та прямо впливає на майбутній урожай. Натомість своєчасне науково обґрунтоване підживлення дозволяє оптимізувати фізіологічний стан рослин, сприяє нагромадженню цукрів і білкових сполук, підвищує коефіцієнт виживання посівів узимку та забезпечує потужний старт навесні.
Таким чином, стратегія живлення озимого ріпаку та пшениці восени має ґрунтуватися на агрохімічному аналізі ґрунту, діагностиці стану рослин і адаптації доз та форм добрив до конкретних умов господарства. У статті розглянуто фізіологічні потреби культур у ключових елементах, сучасні підходи до підживлення та практичні рекомендації для виробничих умов.
Формування продуктивного посіву озимого ріпаку та пшениці безпосередньо залежить від забезпеченості рослин основними елементами живлення та мікроелементами. На етапі осіннього розвитку вони виконують не лише «будівельну» функцію, а й регулюють ключові біологічні процеси – фотосинтез, дихання, накопичення вуглеводів і білків, стійкість до низьких температур та хвороб.
Азот (N)
Головний елемент росту. У ріпаку він стимулює формування листкової розетки й кореневої системи, у пшениці – розвиток вузла кущення та продуктивних пагонів. Надлишок азоту восени небажаний, адже призводить до переростання та зниження зимостійкості.
Фосфор (P)
Ключовий для енергетичних процесів і розвитку кореневої системи. У ріпаку фосфор сприяє закладанню генеративних органів та накопиченню резервних речовин у кореневій шийці; у пшениці забезпечує дружнє кущення та закладку продуктивних вузлів.
Калій (K)
Підвищує осмотичний потенціал клітинного соку, сприяє накопиченню цукрів, регулює водний режим і морозостійкість. Оптимальне калійне живлення суттєво зменшує ризик вимерзання посівів.
Сірка (S)
Необхідна для синтезу амінокислот і білків, особливо важлива для ріпаку як культури з високим вмістом сірковмісних сполук. Забезпечення сіркою восени покращує засвоєння азоту.
Бор (B)
Критично важливий для озимого ріпаку у фазу 6–8 листків: сприяє розвитку точки росту, накопиченню цукрів і підвищує стійкість до стеблових та кореневих гнилей. Дефіцит бору восени може призвести до зрідження посівів і зниження зимостійкості.
Марганець (Mn) і цинк (Zn)
Беруть участь у ферментативних реакціях і фотосинтезі, підсилюють антиоксидантний захист, покращують перезимівлю та стійкість до хвороб.
Оптимальне забезпечення цими елементами в осінній період дозволяє рослинам сформувати потужну кореневу систему, накопичити необхідний запас пластичних речовин і створити передумови для високої продуктивності навесні. Ефективність живлення значною мірою залежить від агрохімічного стану ґрунту, погодних умов та форми внесення добрив (ґрунтового чи позакореневого).
Підживлення озимого ріпаку та пшениці восени має будуватися не лише на традиційних нормах внесення, а на принципах адаптивного і точного живлення, з огляду на мінливі кліматичні умови, підвищені вимоги до ефективності використання добрив і зростаючу цінність кожного гектара. Сучасна практика орієнтується на такі положення:
1. Агрохімічна діагностика ґрунту та рослин
Початковою точкою для визначення системи підживлення є результати аналізу ґрунту (вміст доступних форм N, P, K, S та мікроелементів) та діагностика стану рослин (листкова або тканинна). Це дозволяє адаптувати дози та форми добрив до реальних потреб конкретного поля.
2. Баланс основних і мікроелементів
Сучасні схеми живлення передбачають не лише внесення азоту, фосфору та калію, а й обов’язкову корекцію та мікроелементів – насамперед бору, марганцю, цинку. Такий підхід забезпечує гармонійний розвиток рослин та підвищує ефективність використання основних елементів.
3. Оптимізація форми та способів внесення
Комбінація ґрунтового та позакореневого підживлення дає змогу швидко усунути дефіцит елементів у критичні періоди. Наприклад, фосфорно-калійні добрива краще вносити під основний обробіток, а бор і марганець – у вигляді позакореневого підживлення у фазу 4–6 листків у ріпаку та кущення у пшениці.
4. Контроль темпів росту та зимостійкості
Внесення азоту восени має бути обмеженим і виваженим: надмірне азотне живлення провокує переростання рослин, що знижує їхню морозостійкість. Сучасна система живлення враховує це, зміщуючи акцент на фосфор, калій, сірку й мікроелементи.
5. Використання добрив із покращеними властивостями
Інгібітори або стабілізовані форми азотних добрив, комплексні гранульовані продукти з мікроелементами, хелатні композиції для позакореневих обробок дозволяють підвищити коефіцієнт використання поживних речовин і знизити втрати.
6. Інтеграція з іншими агротехнічними заходами
Живлення варто поєднувати з регуляторами росту, фунгіцидним захистом та стимуляторами, що допомагають рослинам краще пережити стресові фактори й закласти потенціал урожайності.
Сукупність цих підходів дозволяє сформувати здорові, добре розвинені посіви з високим потенціалом продуктивності та зимостійкості, а також оптимізувати економічну ефективність внесення добрив.
Цікаві факти про живлення озимого ріпаку та пшениці
Бор – «захисник точки росту»
Озимий ріпак належить до культур із найвищою потребою в борі серед сільськогосподарських культур. Саме цей мікроелемент забезпечує стабільність клітинних стінок і розвиток меристем. Дослідження показують: навіть короткочасний дефіцит бору у фазі 6–8 листків може призвести до відмирання точки росту й випадання до 30 % рослин узимку.
Сірка – ключ до ефективного використання азоту.
Марганець – антиоксидантний «щит»
У пшениці та ріпаку марганець активує понад 30 ферментів, пов’язаних із фотосинтезом і стійкістю до хвороб. Рослини з достатнім рівнем Mn мають вищий вміст хлорофілу та цукрів у листках, що напряму впливає на морозостійкість.
Цинк – «гормон росту» для коренів
Цинк бере участь у синтезі ауксинів – рослинних гормонів, які стимулюють утворення коренів. У ґрунтах з pH > 6,5 рівень Zn знижується, тому позакореневе підживлення восени є дієвим способом усунення дефіциту.
Мікроелементи підсилюють дію регуляторів росту
Доведено, що застосування хелатних форм бору, марганцю та цинку у бакових сумішах з регуляторами росту восени покращує адаптивність ріпаку та пшениці до стресових умов, скорочуючи ризик переростання і підвищуючи коефіцієнт виживання рослин.
Синергія з макроелементами
Баланс мікроелементів восени робить макроелементи ефективнішими: фосфор засвоюється на 15–20 % краще у присутності цинку; бор посилює переміщення кальцію та магнію в тканинах ріпаку.
Для забезпечення озимого ріпаку та пшениці критично важливими мікроелементами восени доцільно застосовувати сучасні комплексні добрива у хелатній композиції. Вони дозволяють швидко усунути дефіцит бору, молібдену та інших мікроелементів у критичні фази росту й розвитку, підвищуючи стійкість рослин до стресових факторів.
Бор – енергія точки росту
Озимий ріпак є справжнім «споживачем» бору. Щоб підтримати розвиток точки росту, закласти потужну кореневу шийку та накопичити цукри, рекомендуємо Спектрум Борон 150 або Максплант Бор. Ці продукти у хелатній формі швидко усувають дефіцит бору та підвищують стійкість рослин до стресів.
Бор + молібден – подвійна дія
У фазі активного росту поєднання бору з молібденом працює особливо ефективно. Спектрум B+Mo одночасно стимулює азотний обмін, покращує формування генеративних органів і зміцнює імунітет рослин.
Фосфор + калій + магній – фундамент коренів
У період осіннього розвитку не варто забувати й про макроелементи. Для швидкого забезпечення рослин доступним фосфором, калієм і магнієм ідеально підходять водорозчинні добрива Максплант 09-42-09+2MgO (стартове кореневе живлення) та Максплант 18-18+3MgO+ME (збалансована формула NPK з мікроелементами). Норма застосування – 1,0–2,0 кг/га.
Результат
Збалансоване живлення восени = потужна коренева система + накопичення цукрів + висока зимостійкість. Це той випадок, коли добрива не просто «підживлюють», а управляють потенціалом урожайності.
Осіннє живлення озимого ріпаку та пшениці є стратегічним елементом технології вирощування, який закладає основу майбутньої продуктивності та зимостійкості культур. Забезпечення рослин збалансованими дозами макро- та мікроелементів у цей період стимулює розвиток потужної кореневої системи, накопичення цукрів і білків у тканинах, підвищує стійкість до низьких температур і хвороб.
Сучасні підходи – агрохімічна діагностика ґрунту й рослин, точне дозування, поєднання ґрунтового й позакореневого внесення, використання хелатних форм та комплексних продуктів – дозволяють значно підвищити ефективність добрив і економічну віддачу технології.
Отже, грамотне, науково обґрунтоване підживлення восени перетворюється з підтримки росту на інструмент управління врожаєм: воно забезпечує рослинам здоровий старт, адаптацію до стресів і формування високоякісної продукції у наступному сезоні.
У структурі аграрного виробництва України зернові культури залишаються основним чинником забезпечення продовольчої безпеки та формування експортного потенціалу. Сучасне землеробство вже давно вийшло за межі простого висіву та збору врожаю. Успіх вирощування будь-якої культури починається ще до моменту потрапляння насінини у ґрунт. Саме передпосівна обробка насіння – один із ключових етапів технології, який визначає силу старту та потенціал майбутнього врожаю.
Упродовж останніх десятиліть накопичено значний масив наукових досліджень, що доводять: обробка насіння комплексними препаратами (фунгіцидно-інсектицидними протруйниками, біостимуляторами, мікроелементами, амінокислотами) не лише захищає від патогенів і ґрунтових шкідників, а й активує метаболізм, підвищує енергію проростання та стійкість до абіотичних стресів.
В умовах зміни клімату, нестабільного зволоження та зростаючого тиску хвороб на посіви, роль передпосівної обробки стає стратегічно ще важливішою. За даними агрономічних досліджень у країнах Центральної та Східної Європи, використання сучасних протруйників у комбінації з мікродобривами й стимуляторами дає змогу підвищити енергію проростання на 10-15 %, зменшити зрідження сходів на 20–30 % та збільшити врожайність культури в середньому на 0,3-0,8 т/га залежно від умов року.
Таким чином, передпосівна обробка – це не лише захисний, а й інвестиційний інструмент. Вона дозволяє максимально реалізувати генетичний потенціал сорту чи гібриду, оптимізувати використання ресурсів та створює передумови для формування високопродуктивного агроценозу.
За даними ФАО, до 40 % потенційного врожаю зернових у світі щороку втрачається через хвороби, шкідників і стресові фактори. В Україні цей показник коливається в межах 20–35 %. Найдешевший і найефективніший шлях скорочення втрат – захист насіння до висіву. Передпосівна обробка забезпечує не лише захист, а й активує фізіологічні процеси рослини, що дозволяє швидше реалізувати генетичний потенціал сорту.
Сорт є концентрованим виразом генетичного потенціалу культури. Однак реалізація цього потенціалу можлива лише за умови високої якості насіння. Компанія пропонує насіння озимої пшениці СТРОМБОЛІ (селекція KWS, Франція), що характеризується високою врожайністю, стабільною якістю зерна класу А, стійкістю до основних хвороб і абіотичних стресів. Середньоранній безостий тип дозволяє розширити ареал вирощування від західних до південних регіонів.
Сорт СТРОМБОЛІ (KWS, Франція) здатен формувати врожайність 10–11 т/га за інтенсивної технології. Крім високої якості зерна класу А, він характеризується пластичністю до ґрунтово-кліматичних умов.
За даними польових дослідів 2023-2024 рр., на посушливих ділянках півдня України він зберігав урожайність на рівні 6,5 т/га, тоді як контрольний сорт – 5,2 т/га.
Лабораторії KWS проводять до 150 випробувань на стресостійкість для кожного нового сорту перед виходом на ринок.
Насіння – це «мікрокосм» із власним мікробіомом. Одне зерно пшениці може містити до 10 спор грибів Alternaria або Fusarium. Протруйник знищує патогени до того, як вони активуються у ґрунті, а також створює захисну плівку, що діє 3-5 тижнів після сівби.
За даними УкрНДІ захисту рослин, правильно підібраний протруйник підвищує енергію проростання на 7-15 % навіть без додаткових стимуляторів.
Проростання насіння – це комплекс морфогенетичних, фізіологічних та біохімічних процесів, під час яких зародок переходить від стану спокою до активного росту. Критичними факторами є вологозабезпечення та температура ґрунту. Дефіцит вологи у верхньому шарі ґрунту та підвищені температури, які спостерігаються останні роки в осінній період, уповільнюють появу сходів.
Передпосівна обробка насіння дозволяє частково компенсувати ці стресові чинники шляхом:
знезараження від фітопатогенів;
зниження шкодочинності ґрунтових та наземних шкідників;
стимулювання енергії проростання та формування кореневої системи;
прискорення запуску фотосинтетичних процесів і накопичення запасних вуглеводів, необхідних для зимівлі.
Насіннєвий матеріал озимих культур часто є джерелом інфекції. У ньому виявляють збудників сажкових хвороб (Tilletia spp., Ustilago spp.), кореневих гнилей (Fusarium spp., Helminthosporium spp., Bipolaris sorokiniana) та пліснявих грибів (Mucor spp., Penicillium spp., Alternaria spp. тощо). Крім того, у ґрунті поширені патогени, що уражують рослини на ранніх етапах розвитку: офіобольозна та церкоспорельозна кореневі гнилі, ризоктоніоз, гельмінтоспоріозна та фузаріозна кореневі гнилі. Патогенез цих хвороб полягає у руйнуванні провідної системи, що призводить до вилягання, білоколосості, зменшення кількості й маси зерна в колосі.
Жодна діюча речовина не може забезпечити абсолютного контролю всіх груп патогенів. Тому сучасний протруйник має багатокомпонентний склад.
Фумікот (дифеноконазол 40 г/л + тебуконазол 40 г/л + азоксистробін 15 г/л) – поєднує системну та контактну дію. Він забезпечує захист від внутрішньої й зовнішньої інфекції насіння, ефективний проти великого спектру хвороб, має різні механізми впливу діючих речовин, що знижує ризик резистентності.
Фавірид Екві (імідаклоприд 600 г/л) – інсектицидний протруйник, який захищає сходи від комплексу шкідників (злакові мухи, хлібна жужелиця, пшенична товстоніжка).
Стимулятори росту не просто «підживлюють» зародок, а запускають каскади біохімічних реакцій:
збільшують активність ферментів – амілази й протеаз, які розщеплюють крохмаль і білки;
активують синтез фітогормонів (ауксинів, цитокінінів), що відповідають за розвиток кореневої системи;
підвищують антиоксидантний захист клітин, завдяки чому рослина краще витримує посуху чи низькі температури.
Насіння з обробкою екстрактами водоростей має на 15-20 % вищий вміст енергії проростання, ніж контроль.
Не варто також забувати і про регулюючі препарати в асортименті компанії є препарати для передпосівної обробки насіння:
Спектрум АскоСтарт (1,5-2,0 л/т) містить легкодоступні сполуки фосфору (31,8 %) і витяжку морських водоростей Ascophyllum nodosum (5,0 %). Препарат активує коренеутворення, підвищує стійкість до температурних стресів, стимулює синтез хлорофілу й енергетичний обмін.
MAXPLANT Seeds (1,0 л/т) – комплексний стимулятор із підвищеним умістом L-амінокислот. Під його впливом польова схожість насіння збільшується на 11 %, кількість вузлових коренів – майже на два, а врожайність – на 0,32 т/га (приблизно 9,9 % до контролю). У дослідах Інституту фізіології рослин НААН кількість вузлових коренів збільшувалася на 1,9 шт., а вміст хлорофілу – на 12 % відносно контролю.
Цікавий факт: амінокислоти у складі MAXPLANT Seeds синтезуються з натуральних білків, а не з хімічних сполук, тому вони швидше засвоюються клітинами зародка.
LEANUM® (1,0-1,5 л/т) – це український органічний препарат-пребіотик, який підсилює корисну ґрунтову мікрофлору, відновлює та покращує структуру ґрунту, стимулює розвиток кореневої системи, підвищує стійкість до стресів.
Поєднання класичних протруйників, інсектицидних компонентів і біостимуляторів – це не просто модна тенденція, а логічний етап еволюції технологій. Так господарство одночасно отримує:
захист від широкого спектра хвороб і шкідників;
стимуляцію фізіологічних процесів;
зниження витрат на післясходові обробки;
екологічну й економічну стійкість виробництва.
За нашими розрахунками економічна віддача від правильно підібраного комплексу (протруйник + стимулятор) становить 4-7 разів від вкладених коштів.
Комплексне застосування протруйників системної та контактної дії у поєднанні зі стимуляторами росту та мікродобривами – це науково обґрунтована стратегія, яка дозволяє реалізувати генетичний потенціал сорту, підвищити польову схожість, сформувати продуктивні посіви й отримати стабільно високі врожаї озимих культур.
Фахівці компанії надають агрономам та керівникам господарств детальні рекомендації з підбору препаратів для передпосівної обробки насіння, виходячи з умов конкретного регіону та прогнозу фітосанітарного стану.
Посуха залишається одним із найважливіших чинників, що стримують продуктивність сільськогосподарських культур у всьому світі. Кліматичні зміни, зокрема нерівномірний розподіл опадів і значне підвищення температури протягом вегетації більшості культур, викликають значні трансформації в глобальному агровиробництві. Українські фермери змушені скорочувати площі під озимими зерновими, надаючи перевагу більш посухостійким культурам, таким як соняшник, кукурудза, сорго та просо. Все більше зусиль спрямовується на пошук сортів і гібридів, стійких до посухи та високих температур.
Через ризики втрати врожаю внаслідок посухи багато виробників знижують інтенсивність виробництва, зменшуючи використання добрив і засобів захисту рослин. Проте існує широкий спектр наукових і практичних рекомендацій щодо мінімізації негативного впливу посухи на врожайність. Серед них особливу увагу приділяють технологічним рішенням, таким як мінімізація обробітку ґрунту для збереження вологи, оптимальна сівба для зменшення випаровування, внесення добрив із контрольованим вивільненням поживних речовин, а також використання мікроелементів і стимуляторів для підвищення стресостійкості рослин.
Усі ці методи по-своєму ефективні, адже:
збереження вологи в орному шарі шляхом мінімізації обробітку ґрунту дає змогу зберегти підвищити його родючість;
правильний підбір способів сівби дає можливість швидко закривати поверхню, знижуючи випаровування;
вчасне надходження поживних елементів до коренів рослин підвищує ефективність внесення добрив;
оптимальне живлення рослин мікроелементами підвищує їх стійкість до несприятливих погодних умов.
Крім традиційних методів, дедалі більшого значення набувають дослідження в галузі ґрунтової мікробіології. Зокрема, досліджуються ризобактерії (PGPR) та арбускулярні мікоризні гриби (AMF), які сприяють водозбереженню в ґрунті й підвищують посухостійкість культур. Використання мікробіологічних препаратів набуває популярності серед агровиробників як спосіб покращення врожайності. Хоча кількість таких препаратів у світі й Україні поки що відносно невелика, спостерігається виразна перспектива їх подальшого розвитку та поширення.
На українському ринку вже починають з’являтися добрива, які містять живі клітини різноманітних бактерій, водоростей і грибів. Застосування інокуляції насіння сої та зернобобових культур бактеріями роду Bradyrhizobium japonicum і Rhizobium leguminosarum, що сприяють процесу симбіотичної азотфіксації, давно стало звичною практикою. Також активно застосовуються препарати мікробіологічного походження, які містять продукти життєдіяльності бактерій. Все більшої популярності набувають деструктори, створені на основі сапрофітних грибів і бактерій. Проте частка таких мікробіологічних продуктів у загальному сегменті добрив і мікродобрив становить лише близько 7 %, причому більшість із них є імпортними.
З 2019 року на ринку України з’явився унікальний продукт – органічне добриво-пребіотик LEANUM, що стало важливим внеском вітчизняної науки у розвиток сучасних технологій живлення та стимуляції рослин. Його поява відкрила для агровиробників можливість застосовувати локальні інновації, створені українськими вченими, з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов саме нашої країни. Компанія «Спектр-Агро» виступила не лише дистриб’ютором, а й партнером у наукових дослідженнях, забезпечивши ексклюзивні польові умови для вивчення ефективності та практичного впровадження цього препарату у виробничі посіви.
Особливість LEANUM полягає в поєднанні органічних сполук із пребіотичними ефектом. У складі препарату – гумінові та фульвові кислоти, низькомолекулярні органічні фракції, амінокислоти та комплекс мікроелементів, які не лише живлять рослину, а й активують розвиток корисної мікробіоти навколо насіння. Такий механізм нагадує роботу медицини: замість безпосереднього внесення мікроорганізмів LEANUM створює сприятливе середовище для зростання власної мікрофлори ґрунту, підсилюючи природну стійкість посівів.
В умовах сучасних викликів агросектору – зміни клімату, тенденції до підвищення температури й зменшення доступної вологи – ця властивість набуває стратегічного значення. За результатами польових досліджень у різних регіонах України (2019-024 рр.), застосування LEANUM у передпосівній обробці насіння сприяло:
підвищенню енергії проростання на 10–15 %;
зменшенню зрідження сходів до 25–30 % порівняно з контролем;
кращому розвитку кореневої системи та підвищенню стійкості рослин до ґрунтової й атмосферної посухи.
Додатковий плюс – сумісність із традиційними методами рослинництва. LEANUM можна інтегрувати у звичайні схеми передпосівної обробки разом із протруйниками та мікродобривами, не знижуючи ефективності жодного з компонентів. Це дозволяє господарствам легко впроваджувати нову технологію без перебудови всієї системи підготовки насіння.
Таким чином, LEANUM – це приклад того, як українська наука й виробництво здатні створювати продукти світового рівня, що відповідають на реальні виклики сільського господарства. Препарат стає не просто «ще одним добривом», а елементом комплексної стратегії, який допомагає насінню стартувати сильним і здоровим, а культурі – формувати стабільний урожай навіть у стресових умовах.
Біотехнологічна відповідь на посуху: як інноваційний мікробний препарат LEANUM допомагає Україні
Проблема посухостійкості та витривалості сільськогосподарських культур до високих температур постала на півдні України значно раніше, ніж у більшості інших регіонів. Особливо гостро відчули аграрії Херсонщини, де легкі, промивні ґрунти ще більше ускладнюють збереження вологи у розосередженому шарі та підтримання стабільної врожайності культур.
Саме це стало поштовхом для пошуку рішень, здатних підвищити стійкість рослин до стресів і зберегти ґрунтову вологу. Далі полягала у використанні корисної мікробіоти родючих ґрунтів, доповнений мікроорганізмами, які мають унікальні механізми виживання в екстремальних умовах. До цього комплексу додані амінокислоти, біологічно активні органічні сполуки і специфічні мікроелементи, які підсилюють адаптаційні механізми рослин та сприяють формуванню високих і стабільних врожаїв.
Тривалі пошуки і відбір вихідної сировини з максимальною концентрацією корисної мікрофлори привів до створення унікальної суміші:
родючих чорноземів, низинних торфів та біогумусу з високим умістом аеробних бактерій;
піскових ґрунтів, багатих на бактерії-оліготрофи;
донних сапропелевих відкладень із анаеробною мікрофлорою.
Синергія цих компонентів стала можливою завдяки інноваційній технології гідро-термодинамічного змішування (HTDTechnology®). Вона дозволяє не лише зберегти життєздатність мікроорганізмів, а й «загартувати» їх до впливу високих і низьких температур. Під час виробництва сировина піддається надшвидкому тиску та інтенсивному обертанню, що призводить до самоорганізації розчину до контрольованих 75°С. У цей момент мікроорганізми переходять у фізіологічно активний стан, зберігаючи свою життєздатність.
На наступному етапі розчин охолоджується до контрольованих умов – до 10°С. Такий температурний контраст формує в мікроорганізмів здатність витримувати біотичні навантаження та агресивні умови середовища. У результаті господарства отримують препарат із живою, але стійкою мікрофлорою, що працює в полі навіть за посухи і високих температур.
Ця технологія стала важливим кроком у біотехнологічній відповіді на виклики кліматичних змін і дозволяє аграріям України ефективно адаптувати свої посіви до нових реалій.
LEANUM спочатку розроблявся саме для посушливих регіонів Півдня України, тому його мікробний склад підібраний так, щоб посилювати посухостійкість і допомагати ґрунту утримувати вологу. Комплекс мікроорганізмів діє синергічно: він не лише живить рослину, а й перебудовує мікробіологічне середовище навколо кореня.
Основні механізми дії:
Стимуляція кореневої системи
Окремі штами бактерій роду Bacillus і Lactobacillus продукують біологічно активні речовини, які інтенсифікують ріст коренів. Це допомагає рослинам краще засвоювати вологу та поживні елементи з глибших шарів ґрунту.
Формування біоплівок
Деякі бактерії утворюють стабільні біоплівки, які підвищують гідрофільність ґрунту й покращують утримання вологи у прикореневій зоні. Це створює своєрідний «резервуар» води для рослини.
Синтез осмопротекторів
Pseudomonas та Bacillus стимулюють вироблення осмозахисних сполук (про- та бетаїнів), які захищають клітини рослин від дегідратації та підтримують тургор навіть за високих температур.
Активація антиоксидантних систем
Мікроорганізми підсилюють роботу ферментів, таких як супероксиддисмутаза і каталаза, які нейтралізують активні форми кисню та зменшують окисне пошкодження клітин під час стресу.
Гормональна регуляція росту
Ризобактерії продукують ауксини, цитокініни й гібереліни – природні фітогормони, що підтримують метаболізм, активність та адаптаційні механізми рослин у стресових умовах.
• Покращення живлення
Бактеріальний консорціум впливає на розчинність та біодоступність макро- і мікроелементів у ґрунті, завдяки чому рослина отримує більше доступних елементів живлення навіть під час посухи.
Усе це разом робить LEANUM не просто органічним добривом, а біостимулятором нового покоління, який відповідає на ключовий виклик агросектору: «посуха» – та пропонує рішення.
Результати досліджень:
У Кіровоградській області було проведено польові досліди щодо впливу LEANUM на розвиток кореневої системи озимої пшениці. Насіння обробляли комбінацією: LEANUM + протруйник Кінто Дуо. Для порівняння використовували контрольний варіант та еталонну схему обробки лише протруйником Кінто Дуо.
Результати спостережень:
Швидкість появи сходів
На ділянках із застосуванням LEANUM сходи з’явилися на 1–2 дні раніше.
Надземна маса на ранніх етапах
Відмічалося випередження розвитку надземної частини, що свідчить про активний розвиток кореневої системи.
Маса коренів
Коренева маса після обробки LEANUM + Кінто Дуо була майже вдвічі більшою, ніж у необроблених рослин.
На 19% більшою порівняно з рослинами, обробленими лише Кінто Дуо.
Таким чином, завдяки впливу корисної мікрофлори LEANUM вдалося суттєво збільшити розвиток кореневої системи проростків. Потужний корінь дає рослинам змогу ефективніше поглинати вологу та елементи живлення на початку вегетації – що особливо важливо для посушливих регіонів і для культур із високими стартовими потребами у волозі.
Цей ефект актуальний не лише для озимих, а й для ярих, де ранній розвиток кореневої системи визначає їхню адаптивність до стресових умов і стабільність урожайності.
Подальший моніторинг досліду в Кіровоградській області після перезимівлі показав, що розвиток кореневої системи у варіанті комплексного протруювання насіння LEANUM + Кінто Дуо навесні був на 9 % кращим, ніж в еталонному варіанті. Це означає, що коріння продовжувало формуватися більш активно навіть після зимового періоду, забезпечуючи рослинам кращий старт на весняному етапі вегетації.
Наприкінці квітня дослідного року в регіоні настала тривала посуха з температурами понад 23-27°С, і озима пшениця відразу потрапила в умови жорсткого стресу. Примітно, що частина поля, де було застосовано LEANUM, майже не постраждала від дефіциту вологи. Рослини залишалися більш компактними, із меншою транспірацією та ефективнішим використанням доступної вологи порівняно з контролем і еталоном.
Результати збирання врожаю підтвердили значний позитивний вплив препарату.
Показники врожайності:
Контроль (необроблене насіння): 4,4 т/га
Еталон (Кінто Дуо): 5,2 т/га
LEANUM + Кінто Дуо: 5,7 т/га
Отже, навіть в умовах посухи озима пшениця змогла реалізувати свій урожайний потенціал. Це наочно доводить економічну та агрономічну ефективність застосування LEANUM у технології передпосівної обробки насіння.
Наші багаторічні дослідження із застосування препарату LEANUM нормою 1–2 л/га на посівах озимої пшениці та ярої ячменю в умовах східної України продемонстрували стабільну ефективність.
Обробка насіння у фазу початку трубкування (ВВСН 31–32) сприяла нормалізації процесів вегетації:
рослини рівномірно проходили фази розвитку;
формували потужнішу асиміляційну поверхню;
закладали повноцінний урожай.
У стресових умовах спеки та дефіциту вологи зернові культури часто намагаються компенсувати стрес – пришвидшують або пропускають окремі фази фізіологічного розвитку завдяки гормональній регуляції, що негативно впливає на продуктивність.
LEANUM, завдяки комплексу біологічно активних речовин, підтримує гормональний баланс рослин, що особливо важливо у період активного росту та формування генеративних органів. Як наслідок – навіть у несприятливих умовах зберігається стабільність розвитку, рівномірність наливу та дозрівання зерна.
Під час контрольних вимірювань у період наливу та дозрівання було зафіксовано:
більш вирівняні посіви;
вищу масу 1000 зерен;
кращу озерненість колосу у порівнянні з контролем.
Додаткові переваги передпосівної обробки насіння LEANUM
збереження вологи та формування продуктивності;
контроль необробленого насіння;
стабілізація фізіологічних процесів у рослині.
Ці результати ще раз підкреслюють, що LEANUM – не лише інокулянт чи стимулятор, а системний інструмент регуляції розвитку рослин, який дозволяє агровиробникам мінімізувати втрати врожаю під час стресових умов і підвищити економічну ефективність технології.
Сучасне рослинництво неможливе без технологій, здатних компенсувати вплив кліматичних стресів і підтримувати стабільність культур. Дослідження та практичний досвід використання органічного добрива-пребіотика LEANUM переконливо демонструють, що поєднання біологічно активних речовин і корисної ґрунтової мікрофлори здатне не лише захистити рослини від негативної дії посухи, високих температур чи нестачі вологи, а й активувати внутрішні механізми адаптації.
Результати численних виробничих дослідів свідчать: LEANUM підвищує розвиток кореневої системи, покращує водозабезпечення і живлення рослин, підтримує гормональний баланс та зберігає потенціал урожайності навіть у стресових умовах. Завдяки цьому господарства отримують стабільніший і вищий урожай, а технологія вирощування культур стає економічно ефективнішою й екологічно безпечнішою.
Отже, LEANUM – це не просто черговий препарат, а стратегічний інструмент у системі сучасного землеробства, який дозволяє аграріям зберегти врожайність, оптимізувати витрати й зробити вирощування культур більш прогнозованим і мінімізованим щодо ризиків.
Абіотичні стреси, зокрема посуха, засолення, екстремальні температури та дефіцит елементів живлення, значно обмежують продуктивність культур і становлять загрозу продовольчій безпеці у світі. Добре відомо, що позакореневе внесення елементів живлення, із біостимуляторами (наприклад, екстрактом водоростей) або без них, може допомогти зменшити негативний вплив таких стресів, включаючи дефіцит елементів живлення. Щоб також зменшити вплив кліматичних чинників, біостимулятори стали перспективним інструментом у стійкому сільському господарстві – вони підвищують стійкість рослин до стресу та покращують їхній ріст і розвиток.
Серед таких речовин особливу увагу приділено гліцинбетаїну (ГБ) і гідролізату протеїнів (ГП) через їхню ефективність у зменшенні впливу абіотичних стресів.
У цьому дослідженні оцінюється агрономічна ефективність нової формуляції РБ, що поєднує гліцинбетаїн і рослинний гідролізат протеїнів. Попередні випробування виявили виражений синергізм між цими двома речовинами. Цей винахід уже отримав патентний захист у кількох країнах, а комерційний продукт під торговою назвою Betino® доступний для виробників, зокрема, в органічному землеробстві.
Гліцинбетаїн і пом’якшення абіотичного стресу
Гліцинбетаїн (ГБ) є добре відомим осмопротектором, який накопичується в рослинах в умовах стресу, стабілізуючи клітинні структури та підтримуючи осмотичний баланс. Його захисну дію широко задокументовано у відповідь на посуху, засоленість і екстремальні температури. ГБ посилює ферментативну активність, захищає фотосинтетичний апарат і покращує здатність рослин утримувати воду. Екзогенне застосування ГБ продемонструвало обнадійливі результати на різних культурах, підвищуючи стійкість до стресу та покращуючи врожайність в несприятливих умовах навколишнього середовища.
Гідролізат протеїнів та його роль у пом’якшенні абіотичного стресу
Гідролізат протеїнів (ГП), отримують як з тваринних, так і з рослинних джерел, багатий на біоактивні пептиди, амінокислоти та сигнальні молекули, які покращують метаболізм рослин і стійкість до стресу. Ці біоактивні сполуки покращують засвоєння елементів живлення, модулюють активність антиоксидантних ферментів і регулюють гормональний баланс в умовах стресу. Зокрема, повідомляється, що гідролізати рослинного походження підвищують регуляцію генів, пов’язаних з реакціями на стрес, що призводить до підвищення стійкості до посухи та засолення.
З іншого боку, гідролізати тваринного походження є багатим джерелом пептидів і властивостями стимулювання росту, впливаючи на архітектуру коренів і засвоєння елементів живлення. Ефективність гідролізату протеїнів варіюється залежно від його складу, походження та способу застосування, що свідчить про потенційні переваги при використанні в поєднанні з іншими біостимуляторами.
Ефективність ГП як біостимуляторів може змінюватися залежно від їхнього джерела – рослинного чи тваринного походження – а також від конкретної культури та умов навколишнього середовища. Деякі дослідження показали, що гідролізати рослинного походження можуть мати більші переваги в певних контекстах.
Ферментативний гідроліз зазвичай є кращим за хімічний гідроліз для виробництва гідролізату рослинних протеїнів через кілька переваг:
1. Збереження L-амінокислот
Хімічний гідроліз може призвести до утворення D-амінокислот, які є менш біодоступними для рослини. Навпаки, ферментативний гідроліз зберігає амінокислоти в їхній природній L-конфігурації, підвищуючи їхню ефективність як біостимуляторів.
2. М’які умови обробки
Ферментативний гідроліз відбувається в м’яких умовах (наприклад, нейтральний pH і помірні температури), мінімізуючи деградацію чутливих амінокислот і запобігаючи утворенню небажаних побічних продуктів.
3. Підвищена біоактивність
Контрольований характер ферментативного гідролізу дозволяє виробляти специфічні біоактивні пептиди, які можуть покращити ріст рослин і стійкість до стресу.
Таким чином, використання ферментативного гідролізу для виробництва гідролізату рослинних протеїнів забезпечує вищу якість продукту з більшою біостимулюючою активністю, насамперед завдяки збереженню корисних L-амінокислот і утворенню біоактивних пептидів.
Важливо зазначити, що на ефективність ГП можуть впливати такі фактори, як метод гідролізу, специфічний склад гідролізату та цільовий вид рослин. Тому, хоча деякі дані вказують на вищу ефективність ГП рослинного походження в певних сценаріях, оптимальний вибір між ГП рослинного та тваринного походження може залежати від конкретного сільськогосподарського застосування та умов.
Останні наукові публікації підтверджують гіпотезу про те, що комбінування різних біостимуляторів може призвести до адитивних або синергічних ефектів, підвищуючи загальну ефективність у пом’якшенні стресу. Застосування комбінованих біостимулюючих продуктів із різних природних екстрактів залишається недостатньо дослідженою стратегією. Вивчення впливу та механізмів реакції численних сумішей може підвищити практичні переваги РБ. Ймовірно, ці дослідження стануть ключовим напрямом для майбутніх наукових робіт, пов’язаних з РБ у майбутньому. Розуміння взаємодії між цими біостимуляторами має важливе значення для оптимізації їх застосування в сталому сільському господарстві. Гліцинбетаїн і гідролізат протеїнів впливають на різні, але взаємодоповнюючі шляхи реакції на стрес, що робить їх комбінацію перспективним підходом для підвищення стійкості рослин. У той час як гліцинбетаїн насамперед діє як осмопротектор, стабілізуючи клітинні структури та підтримуючи водний потенціал, гідролізат протеїнів забезпечує біоактивні сполуки, які модулюють метаболічні та фізіологічні процеси в умовах стресу.
Це дослідження має на меті оцінити агрономічні ефекти нової біостимулюючої формуляції, що поєднує гліцинбетаїн і ферментативний гідролізат протеїнів рослинного походження, на пом’якшення абіотичного стресу на кукурудзі та полуниці. Проведене в кліматичних камерах, це дослідження надає цінну інформацію про ефективність комбінації біостимуляторів у покращенні продуктивності сільськогосподарських культур. Результати сприятимуть зростанню кількості доказів, що підтверджують інтегровані стратегії біостимуляції та їхню роль у сталому управлінні сільськогосподарськими культурами. РБ було протестовано на молодих рослинах кукурудзи в умовах посухи. Крім того, РБ було протестовано на полуниці в умовах заморозку, який є глобальним абіотичним стресом для плодових культур. Серія попередніх випробувань, проведених як у контрольованих умовах, так і у відкритому ґрунті, мала на меті визначити найефективнішу комбінацію гліцинбетаїну та гідролізату рослинних протеїнів. Однією з ключових переваг досліджуваної формуляції є її висока стабільність і відтворюваність складу, який залишається стабільним з мінімальними відхиленнями порівняно зі звичайними формуляціями, такими як рослинні екстракти або чисті продукти з водоростей. Як наслідок, ефективність продукту менше залежить від самої формуляції, а більше від умов застосування.
Вплив формуляції РБ на основі гліцинбетаїну (ГБ) і рослинного гідролізату протеїнів (РГП) (ГБ-РГП) на ранній ріст рослин кукурудзи після дворазової обробки: у фазі ВВСН 13 і ВВСН 14 за 4 дні та через 2 дні після індукованого посухового стресу.
Модельовані досліди зі стресом від посухи проводили в кліматичній камері (walk-in growth chamber) за контрольованих умов в Інституті Fresenius® з метою оцінки ефективності біостимулятора ГБ-РГП при позакореневому застосуванні для пом’якшення впливу стресу. У досліді з повною рандомізацією блоків (RCBD – Randomized Complete Block Design) використовувалася кукурудза (Zea mays, гібрид DKC3730), вирощена з насіння та пересаджена окремо в горщики з вологим піщаним ґрунтом.
Вміст вологи в ґрунті було відрегульовано до 70 % від максимальної вологоємності (WHC – water holding capacity) ґрунту в усіх варіантах. 70 % WHC підтримувалася протягом усього періоду випробування у всіх варіантах до фази ВВСН 15. Після цієї фази WHC було відрегульовано до 50 % у варіантах для індукування посухового стресу.
Було закладено 4 повторності для кожного з наступних варіантів:
Контроль без обробки та без посухи (UTC);
Контроль без обробки з індукованим посуховим стресом;
Біостимулятор ГБ-РГП з індукованим посуховим стресом.
Біостимулятор застосовувався позакоренево в стандартній нормі 1 л/га (із розрахунку 200 л води/га) на рослини в умовах посухового стресу в такі терміни: за 4 дні до початку посухового стресу і повторно через 2 дні після початку посухового стресу.
Дослідження впливу формуляції біостимулятора на основі гліцинбетаїну (ГБ) та гідролізату протеїнів рослинного походження (ГРП) (ГБ-ГРП) на морозостійкість суниці садової на початку цвітіння після позакореневого обприскування у фазі ВВСН 62/63 (початок цвітіння), за 24 години до моделювання стресу від заморозків (2020 рік).
Модельований дослід зі стресом від заморозків проводили в кліматичній камері (walk-in growth chamber) за контрольованих умов в Інституті Fresenius® з метою оцінки ефективності біостимулятора (ГБ-ГРП) при позакореневому застосуванні для зниження наслідків абіотичного стресу.
У досліді з повною рандомізацією блоків (RCBD – Randomized Complete Block Design) використовували суницю садову сорту Clery (рослини Фріго), які висаджували як окремі рослини в горщики з вологим піщаним ґрунтом.
Умови досліду були поділені на 4 фази:
а) фаза сприятливих умов для нормального росту і розвитку рослин; б) адаптаційна фаза (для всіх рослин); в) фаза стресу від заморозків (лише для варіантів 2–3); г) фаза відновлення – сприятливі умови для подальшого росту і розвитку.
Кліматичні умови до ВВСН 63 (26.05.2020–14.06.2020): денна/нічна температура 21/12 °С, відносна вологість 40–60 %, фотоперіод 14 годин.
Адаптаційна фаза (15–16.06.2020): усі рослини утримували протягом 48 годин при +10 °С вдень і +5 °С вночі, фотоперіод 14 годин.
Фаза стресу від заморозків (17–19.06.2020): рослини варіантів 2–3 піддавали впливу температури –3 °С протягом 3 годин, після чого утримували при +10 °С вдень і +5 °С вночі, фотоперіод 14 годин.
Фаза відновлення після стресу (20.06.2020–21.07.2020): всі варіанти утримували в однакових умовах: температура день/ніч 21/12 °С, відносна вологість 40–60 %, фотоперіод 16 годин.
Полив: приблизно 40 мл води на одну рослину/горщик щодня.
Біостимулятор наносили позакоренево в стандартній нормі 2 л/га (400 л води/га) за 24 години до моделювання стресу від заморозків. Стрес викликали 16.06.2020, підтримуючи температуру –3 °С протягом 3 годин.
Отримані дані оцінювали аналізували методом дисперсійного аналізу (ANOVA) як для первинних, так і для оброблених даних.
Результати
Дослід №1. Посуховий стрес у молодих рослин кукурудзи
Вплив обробки РБ на сиру масу рослин кукурудзи під час посухового стресу порівняно з контролем без із посуховим стресом (рисунок 1).
Посуховий стрес значно зменшив сиру масу молодих рослин кукурудзи. Після обробки РБ сира маса досягла значення, подібного до необробленого контролю без посухового стресу.
Вплив обробки РБ на вміст хлорофілу (виражений в умовних одиницях) рослин кукурудзи в умовах посухового стресу порівняно з контролем без посухового стресу та з посуховим стресом (рисунок 2).
Під час першого обліку, безпосередньо перед другою обробкою, статистично достовірних відмінностей не зафіксовано. На момент другого обліку всі оброблені варіанти мали вищі значення вмісту хлорофілу. Під час третього обліку, через 21 день після останньої обробки, спостерігалося зниження вмісту хлорофілу, за винятком варіанта з РБ. Вміст хлорофілу достовірно відрізнявся між варіантами. Середні значення, позначені однаковими літерами, не відрізняються статистично (P = 0,05, тест Ст’юдента-Ньюмана-Кейлза).
Дослід №2. Посуховий стрес у молодих рослин кукурудзи
Вплив обробки біостимулятором РБ на сиру масу рослин кукурудзи за умов посухового стресу порівняно з контролем без стресу та з посуховим стресом (рисунок 3).
Посуховий стрес достовірно зменшив сиру масу рослин кукурудзи. Після обробки біостимулятором РБ сира маса досягла значення, подібного до контрольного варіанта без посухового стресу.
Вплив обробки біостимулятором РБ на вміст хлорофілу (виражений в умовних одиницях) у рослинах кукурудзи за умов водного стресу порівняно з контролем без і з посуховим стресом (рисунок 4).
Проводилися обліки вмісту хлорофілу. Вимірювання здійснювали безпосередньо перед другою обробкою (6 днів після першої обробки – 6 DА-А), а також через 14 і 21 день після обробки. Застосування препарату здійснювали за 4 дні до та 2 дні після індукції посухового стресу.
У всі строки обліку вміст хлорофілу був вищим у всіх оброблених рослинах порівняно з необробленими рослинами, що перебували під посуховим стресом.
На дату другого обліку (18.11.2020) рослини у варіанті з біостимулятором РБ мали вищий вміст хлорофілу, ніж під час першого обліку (04.11.2020).
На момент останнього обліку, через 21 день після останньої обробки, вміст хлорофілу знизився в усіх варіантах.
Дослід №3. Посуховий стрес у молодих рослин кукурудзи
Вплив обробки біостимулятором РБ на сиру масу (г) рослин кукурудзи за умов посухового стресу порівняно з контролем без стресу та з посуховим стресом (рисунок 5).
У цьому досліді найвищу сиру масу зафіксовано у варіанті з обробкою біостимулятором РБ, навіть у порівнянні з контролем без водного стресу.
Вплив обробки біостимулятором РБ на вміст хлорофілу (виражений в умовних одиницях) у рослинах кукурудзи за умов посухового стресу порівняно з контролем без і з посуховим стресом (рисунок 6).
У всі строки обліку вміст хлорофілу був вищим у рослин кукурудзи, оброблених біостимулятором РБ, порівняно з необробленими рослинами, що перебували під дією посухового стресу.
Дослід №4. Стрес від заморозків у суниці
Визначення впливу біостимулятора РБ на пошкодження плодів суниці заморозками при обприскуванні за 24 години до індукції стресу у фазі BBCH 63. Німеччина, 2020 рік (рисунок 7).
Пошкодження плодів суниці зменшилося майже на 69 % до приблизно 40 % після одноразової обробки біостимулятором РБ (контроль без заморозкового стресу = 0 %).
Визначення впливу біостимулятора РБ на товарну врожайність суниці за обприскування за 24 години до індукції стресу від заморозку у фазі BBCH 63. Німеччина, 2020 рік (рисунок 8).
Зафіксовано зниження рівня пошкодження плодів, що спричинило збільшення маси товарної продукції після обробки біостимулятором РБ, підкреслюючи його високу ефективність у пом’якшенні негативного впливу заморозків на чутливі до холоду культури, зокрема суницю.
Результати досліджень, проведених у контрольованих умовах у кліматичних камерах, свідчать про те, що новостворений біостимулятор на основі гідролізату протеїнів рослинного походження та гліцинбетаїну покращує стійкість сільськогосподарських культур до абіотичних стресів, зокрема до посухи та заморозків.
Випробування нових біостимуляторів (РБ) в умовах контрольованого середовища, таких як кліматичні камери, має кілька переваг порівняно з польовими дослідами, особливо за оцінювання реакцій рослин на абіотичні стреси. Контрольоване середовище дозволяє дослідникам точно регулювати такі змінні, як температура, вологість і доступність елементів живлення, що забезпечує сталі та відтворювані умови стресу. Така точність сприяє достовірній оцінці ефективності біостимулятора за певного чинника стресу.
Натомість у польових умовах спостерігається значна мінливість довкілля, що ускладнює прогнозування та моніторинг виникнення й інтенсивності абіотичних стресів. Часто такі стреси накладаються один на одного. До того ж непередбачувані погодні умови та неоднорідність ґрунтів можуть спричинити варіабельність даних, що ускладнює їх інтерпретацію. Проте польові дослідження є критично важливими для оцінки того, як біостимулятор працює в реальних умовах, де одночасно можуть діяти кілька факторів стресу. Такі досліди дають уявлення про практичну доцільність та ефективність застосування застосування біостимуляторів у різноманітних екологічних умовах.
Отже, комплексна стратегія оцінювання зазвичай передбачає початкове тестування в контрольованих умовах для з’ясування механізмів дії та ефективності, а потім – проведення польових досліджень з метою вивчення їх ефективності в природному середовищі. Такий комбінований підхід забезпечує впевненість у тому, що біостимулятор буде лише ефективним за певного виду стресу, але й практичним для використання в сільському господарстві.
Отримані результати, здобуті в чітко контрольованих умовах, показали, що в усіх проведених дослідах РБ підвищував стійкість культур до абіотичних стресів. Це є найкращою передумовою для подальшого впровадження РБ у польових умовах, з адаптацією норм витрати та частоти застосування залежно від інтенсивності та тривалості дії стресових факторів навколишнього середовища.
Досліджуваний РБ можна вважати «біостимулятором нового покоління», який реалізує синергічну біостимулюючу дію двох різних органічних немікробних компонентів: спеціально сформульованого рослинного гідролізату протеїнів та гліцинбетаїну в ретельно підібраному співвідношенні.
1-й компонент: ферментативно гідролізовані протеїни рослинного походження
Фракція гідролізованих протеїнів є результатом досліджень численних видів рослин і їх характерного білкового складу. Крім того, шляхом варіювання співвідношення компонентів і використання м’якого ферментативного (а не агресивного хімічного) гідролізу був отриманий гідролізат протеїнів, особливо збагачений чотирма амінокислотами, що відіграють важливу фізіологічну роль у стійкості рослин до стресу: глутамат, пролін, аспарагінова кислота і лейцин. Насправді, понад 50 % гідролізату рослинних протеїнів складається саме з цих окремих амінокислот.
Оцінено їх важливі функціональні ролі цих амінокислот, а також інших, присутніх у гідролізаті, і їхня дія як сигнальних молекул під час стресових подій.
Сигнальні молекули відомі як регулятори метаболізму, росту і розвитку рослин, а також відповіді на чинники довкілля. До біомолекул, які беруть участь у передачі сигналів при абіотичних стресах, належать окремі амінокислоти, пептиди, саліцилова кислота та інші фітогормони.
Протягом багатьох років уявлення про міжклітинну сигналізацію в рослинах ґрунтувалося на п’яти класичних фітогормонах – ауксин, цитокінін, етилен, гібереліни й абсцизова кислота. Проте біохімічні та генетичні дослідження ідентифікували специфічні рослинні амінокислоти та пептиди, які відіграють критичну роль у рості й розвитку рослин в умовах абіотичного стресу.
Додаткові ефекти гідролізату рослинних протеїнів:
стимуляція поглинання елементів живлення через коріння, що проявляється у підвищеному вмісті елементів у насінні кукурудзи;
вплив на мікробіом філосфери після позакореневого внесення, що призводить до змін у фізіологічних процесах і підвищує стійкість до стресових умов довкілля.
2-й компонент: Гліцинбетаїн (ГБ)
Адаптація рослин до абіотичних стресів включає накопичення в цитоплазмі певних органічних сполук з низькою молекулярною масою, відомих як сумісні осмоліти.
Дані численних експериментів свідчать про те, що гліцинбетаїн відіграє важливу роль як осмоліт в умовах різноманітних абіотичних стресів, таких як посуха, спека, засолення та низькі температури.
Вважається, що ГБ взаємодіє з макромолекулами, такими як білки та мембранні комплекси, стабілізуючи їх структуру та активність, захищаючи від ушкоджень, спричинених стресовими чинниками.
Здатність синтезувати гліцинбетаїн варіює між видами рослин. Такі культури, як томати, бавовник, соя, кукурудза, шпинат і ячмінь, накопичують високий рівень ГБ у хлоропластах, тоді як інші, наприклад, тютюн або рис, майже не здатні його синтезувати.
Отже, очікується, що позакореневе застосування ГБ може мати ще більший ефект у культур із низькою власною здатністю синтезу цього осмоліту під час стресу.
Додаткові важливі ролі гліцинбетаїну:
посилення антиоксидантного потенціалу клітини;
знешкодження активних форм кисню (АФК);
регуляція експресії генів, які кодують антиоксидантні ферменти (зокрема супероксиддисмутази, пероксидази та каталази);
Вибір глибокорозпушувача – стратегічне рішення, яке має враховувати не лише технічні характеристики агрегату, а й особливості ґрунтів, наявної техніки та вашої агротехнології.
Глибокорозпушувач (або глибокорихлювач) – це знаряддя для обробітку ґрунту на глибину 45-60 см без обороту пласта. Основна мета – руйнування ущільнених шарів, покращення структури, а також водно-повітряного режиму ґрунту.
Перед тим як обирати глибокорозпушувач, важливо впевнитися, що ущільнення справді є. Як визначити ущільнення ґрунту? Існують візуальні та інструментальні методи діагностики ущільнень.
Візуальні ознаки ущільнення:
затримка води після дощу, утворення калюжок;
горизонтальне розростання кореневої системи (особливо в кукурудзи, соняшнику);
пригнічення росту, пожовтіння рослин;
зниження врожайності на окремих ділянках без видимих причин.
Практичні способи визначення
1. Метод щупа або дроту
Відчутний опір на глибині 20-30 см.
2. Пенетрометр
Прилад для вимірювання опору ґрунту. Якщо опір >2,5-3 МПа на глибині 15-30 см – ущільнення підтверджено.
3. Пробне копання
Яма 50-60 см.
Ущільнення видно як темний, блискучий шар із щільною структурою.
На що слід звернути увагу під час вибору глибокорозпушувача?
1. Глибина обробітку
Можна умовно розділити на три групи:
до 30 см – для легких ґрунтів, профілактичного розпушування, знищення мілкої плужної підошви після оранки на сталу глибину;
до 30-45 см – для середніх ґрунтів, нормальне глибоке розпушування, яке бажано проводити раз на 2-3 роки залежно від умов;
до 50-70 см – для важких ущільнених ґрунтів або після багаторічної оранки.
2. Робоча ширина та кількість лап
Зазвичай глибокорозпушувачі бувають від 5 до 11 лап. Чим більше лап, то рівномірніший обробіток ґрунту, але більший опір на знаряддя.
Переважно 5- та 7-лапові агрегати мають ширину захвату 2,5 та 3 м відповідно та агрегатуються з тракторами від 150 до 300 к.с. Глибокорозпушувачі із шириною захвату 4-5 м мають від 9 до 11 лап та агрегатуються з тракторами від 300 к.с. і вище.
3. Тип лап
Лапи можуть бути прямими та вигнутими.
Прямі призначені для мінімального підняття ґрунту, менше розривають верхній шар ґрунту та менші витрати пального.
Основний недолік – гірше перемішують ґрунт. Вигнуті лапи призначені для кращого перемішування та підняття ґрунту. Добре кришать ущільнені шари. Ефективні для переробки рослинних залишків. До недоліків можна віднести дещо більше споживання пального.
4. Розташування лап
Є два типи розміщення лап. В один ряд та в шаховому порядку.
Рядне розміщення лап – це проста конструкція, але погане самоочищення, може забиватися особливо за великої кількості рослинних решток.
Лапи, розміщені у два або три ряди в шаховому порядку, мають кращу прохідність, менший тяговий опір та кращу рівномірність обробітку. До недоліків можна віднести нестабільність конструкції.
5. Система захисту лап
Використовують кілька систем захисту лап.
Найпростіша – це зрізний болт – дешева система, але потребує зупинки під час заміни болта.
Пружинна та гідравлічна системи – еластичний захист не потребує зупинки, але дорожчий у закупівлі та обслуговуванні.
6. Наявність котків або ущільнювальних елементів
Котки сприяють подрібненню грудок.
7. Відповідність потужності трактора
Розрахунок: на 1 лапу потрібно приблизно 30-50 к.с., залежно від глибини і типу ґрунту.
Найкращий час для використання глибокорозпушувача залежить від кількох факторів, таких як тип ґрунту, кліматичні умови, культура, яку вирощують, і наявність ущільнення в орному шарі.
Оптимальні строки для проведення глибокого розпушування – це кінець літа – початок осені, тобто після збирання врожаю. Це ідеальний період, поки ще ґрунт не пересох і не перезволожився. Є час підготувати його до накопичення вологи на зиму. Руйнуються ущільнені шари, поліпшується аерація та дренаж.
Також глибоке розпушування може застосовуватись як альтернатива оранці, особливо якщо необхідно розпушити глибше, але без обороту пласта.
Не рекомендується проводити глибоке розпушування за надмірної вологості ґрунту. Агрегат утворює грудки, порушується структура. Також не варто проводити розпушування за посушливих умов. Розпушування стає неефективним, можливе навіть зростання втрат вологи.
Порада: перш ніж купувати – проведіть обстеження поля за допомогою пенетрометра або хоча б пробного копання. Це допоможе зробити обґрунтований вибір і зекономити кошти.
