Глобальні кліматичні зміни – одна з найсерйозніших загроз для стабільного розвитку людства. Особливо вразливою до таких змін є аграрна сфера, оскільки вона напряму залежить від кліматичних чинників: температури, кількості опадів, швидкості вітру та сонячної активності.
Порушення цих чинників суттєво впливає на врожайність сільськогосподарських культур, ареал поширення шкідників і хвороб, стан ґрунтів, водні ресурси та структуру сівозмін. В Україні, як у державі з розвинутим агросектором, питання адаптації до кліматичних викликів стає стратегічно важливим.
Україна охоплює три основні агрокліматичні зони – Полісся, Лісостеп і Степ. Зміни температурних режимів та розподілення опадів призводять до зміщення цих зон на північ. За останні десятиліття середньорічна температура в Україні зросла на понад 1-2°С, що спричинило:
- скорочення зимового періоду;
- зростання кількості літніх днів із температурою вище 30°С;
- частіші тривалі посухи в південних регіонах;
- зливи та ґрунтову ерозію в західних областях.
За даними Національної академії аграрних наук України, в останні десятиліття межі природно-кліматичних зон країни фактично змістилися на 100-150 км на північ.
Також кліматичні ризики зумовлено антропогенним впливом, втратою водних ресурсів, деградацією земель та застосуванням хімічних добрив і пестицидів. Проблеми з надмірною розораністю, забрудненням ґрунтів токсичними речовинами та відходами, відсутністю або недостатньою кількістю потужностей (об’єктів) з оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, а також порушенням екологічного балансу земельних угідь погіршують екологічну ситуацію. Важливими проблемами також є забруднення земель важкими металами, що потрапляють у ґрунт через вибухи та використання боєприпасів.
У сезоні 2024-2025 років спостерігався рекордний дефіцит вологи: лише 79,6 мм опадів за листопад-січень за норми 117 мм. Це викликало значні труднощі під час сівби озимих культур.
Кліматичні зміни, що наразі відбуваються, несуть із собою не лише температурні коливання, а й значні трансформації в ареалах поширення шкідників та збудників рослинних захворювань. Зміна клімату створює нові умови для життя багатьох видів, що призводить до їхньої адаптації, розширення ареалів і, у деяких випадках, до інвазій. Це викликає серйозні наслідки для агрономічних практик, оскільки традиційні методи боротьби зі шкідниками можуть виявитися недостатніми чи навіть неефективними в нових умовах.
Аналітика щодо змін у структурі сівозміни в Україні з 2021 до 2025 років – на основі даних державної статистики, офіційних прогнозів та аграрних оглядів:
- у 2021 році загальна посівна площа (під усі сільськогосподарські культури) становила приблизно 28,39 млн га, у тому числі в секторі агробізнесу – понад 20 млн га;
- у 2024 році агробізнес засіяв 16,88 млн га, що на 16,4 % менше, ніж у 2021-му;
- у 2025 році прогнозовано загальна посівна площа – понад 23 млн га, із яких:
- зернові та зернобобові – 11,07 млн га (48,1 % загальної);
- олійні культури – 8,89 млн га (38,7 %).
Таким чином, порівняно з 2021 роком, загальні площі знизилися приблизно на 5-5,4 млн га.
З 2021 по 2024 рік загальні посівні площі значно зменшилися через війну, погодні виклики та логістичні труднощі. Найбільші скорочення відбулися в зерновій групі – понад 30 % площ. Водночас культурами, що виграли в цій трансформації, стали олійні – особливо ріпак, соя та, меншою мірою, соняшник. Тенденція до вирівнювання посівних площ під зерновими та олійними чітко простежується.
Для порівняння: у рекордному 2021 році, згідно з даними Держстату, українські аграрії зібрали 107,38 млн т зернових та олійних. Але вже в 2022-му, через повномасштабну війну, обсяг урожаю скоротився майже вдвічі – до 53,86 млн т.
Ранні агрокліматичні умови не давали змогу висівати соняшник та кукурудзу в зоні Полісся, оскільки вони не встигали дозріти за недостатньої кількості температур. Проте завдяки кліматичним змінам це стало можливим, а в деяких районах навіть Львівської області нині можна отримати два врожаї за сезон з одного поля: під час досліджень було, приміром, виявлено близько 4 тис. га посівної площі, на яких урожай збирали двічі за сезон.
Зміна клімату змушує аграріїв переглядати традиційні підходи до структури посівів та адаптувати технології до нових кліматичних умов.
Сівозміна в Україні зміщується від традиційних моделей до адаптивного, екологічного і ресурсоефективного підходу. Головні пріоритети – збереження вологи, родючості ґрунтів, фітосанітарна безпека та стійкість культур до кліматичних стресів.
Починається зменшення площ під традиційними культурами такими як кукурудза, соняшник у південних і центральних регіонах через часті посухи, перегрівання ґрунтів, брак вологи.
Олійні – особливо ріпак, соя та, меншою мірою, соняшник. Тенденція до вирівнювання посівних площ під зерновими та олійними чітко простежується.
Урожай соняшнику в Україні в 2025 році може досягти 13,6–13,7 млн т, що лише на 7 % вище показника 2024 р.
Такий прогноз обумовлений погодою, через яку скорочується потенціал урожайності соняшнику в Україні, зокрема на півдні та сході країни, де зосереджено до 50 % від загальної площі під ним.
Прохолодна погода навесні разом із критично низькими запасами вологи в ґрунті в цих областях створили в цілому несприятливі умови для розвитку посівів соняшнику.
Низка аграріїв повідомляють про зовсім поганий стан посівів: нерівномірність рослин на полі, відставання у вегетації, невеликі кошики, внаслідок чого приймаються рішення про дискування таких полів і підготовку до озимої сівби. У деяких областях у липні посіви страждали від високих температур, також локально фіксували град. Компенсувати втрати врожаю на півдні та сході може очікувана краща врожайність соняшнику частково в центрі, а також на заході та півночі, де спостерігалася більш сприятлива ситуація щодо температур та опадів.
Із року в рік відбувається розширення площ під посухостійкими культурами: сорго, нут, просо, озимуючий горох, гірчиця та інші. Зростають також площі під озимими культурами, фермери намагаються «спіймати» зимову вологу, але через нестабільність зимового клімату (малосніжні зими, різкі морози) деякі озимі вимерзають, тому аграрії змушені пересівати їх страховими культурами або зменшувати площі під посіви.
Через збільшення позитивних температур на півночі відбувається географічне зміщення культур (кукурудзи, сої, соняшнику) на північ країни та пошук для зростання вирощування нішевих культур на півдні, які витримують стресові умови, посухостійкі та мають високу рентабельність.
На півдні країни вже активно розвивається частка нішевих культур, вирощування сафлору, льону олійного, сочевиці набуває широкої популярності. Аграрії почали повертатися до багатокомпонентних сівозмін та відходити від коротких або монокультурних сівозмін. У свої посівні площі знову почали вводити такі культури, як зернобобові та сидерати – для відновлення структури та родючості ґрунтів.
Сучасні технології вирощування культур в Україні спрямовані на підвищення ефективності використання природних ресурсів, адаптацію до кліматичних викликів і забезпечення екологічної стійкості агровиробництва. Їхня інтеграція у виробничі процеси дає змогу зберігати стабільність аграрного сектору навіть за умов посилення впливу глобального потепління.
У таких умовах пріоритетним напрямом стає впровадження сучасних технологій вирощування культур, що поєднують науково обґрунтовані агротехнічні прийоми з інноваційними технологічними рішеннями.
Точне землеробство забезпечує зональне внесення добрив і засобів захисту рослин залежно від потреб конкретних ділянок поля, що дає змогу оптимізувати витрати ресурсів та знизити антропогенне навантаження на ґрунти.
В умовах дефіциту вологи широкого поширення набуває крапельне зрошення та системи precision irrigation, які працюють на основі даних метеостанцій і ґрунтових датчиків вологості. Це дає змогу зменшити водоспоживання на 30-50% порівняно з традиційними методами поливу та забезпечити рослини вологою в критичні фази розвитку.
Методи No-till, Mini-till та Strip-till спрямовані на збереження структури ґрунту, зниження випаровування вологи та запобігання ерозії. Завдяки залишенню рослинних решток на поверхні ґрунту створюється мульчувальний шар, що стабілізує температурний режим і підтримує мікробіологічну активність.
Пріоритетними стають технології, що поєднують ефективність контролю шкідників і патогенів зі збереженням екологічної стабільності та економічної доцільності:
- використання системних фунгіцидів і інсектицидів з пролонгованою дією, які забезпечують захист у періоди нерегулярних опадів;
- препарати з механізмом індукованої резистентності рослин (активація власних захисних механізмів культури);
- розробка наноформуляцій пестицидів для підвищення проникності, стабільності та зниження дозування;
- алгоритми штучного інтелекту для прогнозування розвитку хвороб (наприклад, моделі фітофторозу картоплі чи іржі пшениці);
- інтеграція даних дистанційного зондування (супутникові знімки) для аналізу фітосанітарного стану полів.
Вирощування посухостійких, скоростиглих і стресостійких сортів є ключовим фактором адаптації до змін клімату. Нові гібриди здатні формувати врожай у коротший вегетаційний період та краще використовувати доступну вологу.
Формування багатокомпонентних і адаптивних сівозмін з уведенням покривних культур (сидератів) допомагає зберігати родючість ґрунтів, зменшувати ризики поширення хвороб і шкідників та стабілізувати врожайність у стресових погодних умовах.
Зміна клімату в Україні спричинила як просторове, так і структурне переформатування аграрного виробництва. Відповідно на ці виклики стали впровадження ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту, розвиток зрошення, використання стійких сортів і гібридів, а також оптимізація сівозмін з урахуванням нових кліматичних реалій. Ці заходи дають змогу зменшити негативний вплив кліматичних стресів і підтримувати стабільність аграрного виробництва, проте потребують системної державної підтримки, інвестицій у наукові дослідження та технологічне переоснащення галузі.
Переорієнтація на посухостійкі культури, використання новітніх технологій обробітку ґрунту та впровадження інноваційних систем зрошення є ключовими елементами забезпечення стабільності аграрного виробництва в умовах кліматичних змін. Ці заходи сприяють не лише зменшенню ризиків втрати врожаю, а й підвищенню конкурентоспроможності українського сільського господарства на світовому ринку.
