Озимі зернові культури займають важливу ланку в сівозмінах на всій території України. Висока врожайність та рентабельність вирощування залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, типу ґрунту, живлення, підбору сорту, захисту від бур’янів, хвороб та шкідників.

Аграрії приділяють багато уваги фунгіцидному захисту зернових у весняно-літній період, тим часом як багато ключових хвороб, які істотно впливають на продуктивність поля, уражують рослини ще до закінчення осінньої вегетації. Це, зокрема, сажкові хвороби, кореневі та прикореневі гнилі, деякі види плямистостей. Для того, щоб правильно підійти до організації системи захисту, розглянемо біологічні особливості розвитку основних патогенів, які уражують озимі зернові культури в осінньо-зимовий період.

Тверда сажка Tilletia tritici

Симптоми

Симптоми сажки проявляються після появи колосків. На прапорцевих листках з’являються жовті смуги, рослини можуть стати низькорослими, з приземкуватими, темно-сіро-зеленими колосками. У заражених колосках зерно замінюється спорангіями, схожими на кульки, кожен з яких містить мільйони чорних спор. У важких випадках усе поле може набути гнилого рибного запаху. Збудник специфічно уражує пшеницю.

Життєвий цикл

Спори на поверхні насіння проростають разом із насіниною. Кожна спора утворює коротку грибну нитку, яка закінчується скупченням видовжених клітин. Вони формують вторинні спори, які інфікують нові рослини.

Летюча сажка (Ustilago tritici (пшениця), U. nuda (ячмінь) та U. avenae (овес))

Симптоми

Зазвичай маса чорних грибних спор замінює зерно. Викид спор відбувається під час колосіння – залишаються лише голі рештки колосового стрижня. Оскільки почорнілі колоски очевидні, не дають урожаю, хвороба є серйозною навіть за низького рівня захворюваності.

Життєвий цикл

Вітер поширює спори, що виділяються з інфікованого колосся під час цвітіння. Погода впливає на те, як довго квітки залишаються відкритими і, як наслідок, на час, протягом якого рослина вразлива до інфекції. Отже, рівень інфекції значно варіюється від сезону до сезону. Коли заражене насіння проростає, міцелій розростається всередині пагона, що розвивається, і врешті-решт досягає зачатків колоса. Інфекція розвивається, замінюючи колоски масою грибних спор.

Карликова сажка пшениці Tilletia controversa

Симптоми

Симптоми карликової сажки схожі на симптоми, спричинені твердою сажкою, за винятком того, що уражені карликовою сажкою рослини сильніше відстають у рості – від чверті до половини своєї нормальної висоти. Заражені колоски, як правило, мають більш пошарпаний вигляд, ніж за ураження твердою сажкою. Уражені листки можуть також іноді мати жовті та рясні плями.

Життєвий цикл

Заражені рослини мають вигляд неуражених аж до появи колосків. Коли колосся з’являється, можна побачити, що насіння замінено на «клубочки». Вони розкриваються під час збирання врожаю, заражаючи здорове зерно і ґрунт. Коли заражене зерно висівають у наступному сезоні, спори на зовнішньому боці зерна проростають і врешті-решт досягають точки росту рослини. Саме на цьому етапі відбувається зараження. Т. controversa має тривалий інкубаційний період і потребує прохолодної температури, перш ніж спори проростуть.

Стеблова сажка пшениці (Urocystis agropyri)

Симптоми

Уражені рослини сильно відстають у рості. Часто спостерігається надмірне кущення, колоски можуть не утворюватися. На листкових пластинках і піхвах з’являються довгі темно-сірі або чорні смуги, які згодом прориваються, оголюючи чорні теліоспори. Потім ці теліоспори розсіюються і рослини мають такий вигляд, ніби вони вкриті сажею.

Життєвий цикл

Теліоспори, що вивільняються з листя, можуть або потрапляти на зерно здорових рослин, заражаючи його, або падати в ґрунт, де вони дуже стійкі. За сівби зараженого зерна або якщо здорове зерно висівати в заражений ґрунт, теліоспори проростають, утворюючи первинну інфекцію. Ці спори проникають у колеоптиль проростків пшениці та інфікують їх, проростаючи всередину рослини з її решток, спричиняючи типову смугасту плямистість верхніх листків наприкінці сезону. Гриб дає початок новому поколінню теліоспор, які можуть виживати в ґрунті протягом кількох років. Тому, навіть якщо відбувається перерва у вирощуванні зернових, наступні посіви пшениці можуть бути інфіковані.

Фузаріоз (Fusarium avenaceum, F. culmorum, F. graminearum, F. poae, F. langsethiae, Microdochium nivale та M. majus)

Симптоми

Багато видів фузаріозу уражують зернові культури. Ці гриби утворюють комплекс хвороб на насінні, проростках і дорослих рослинах.

Фузаріозна гниль проростків

M. nivale є основним патогеном у групі збудників фузаріозу сходів. Виникає внаслідок перед- і післясходового зволоження. Це може призвести до загибелі сходів. На сходах, що вижили, може з’явитися коричневе ураження на рівні ґрунту, яке може перерости в кореневі гнилі. Також можуть мати місце і безсимптомні інфекції.

Фузаріозна коренева гниль

Фузаріозне ураження стає очевидним за коричневого забарвлення нижніх вузлів. Біля основи стебла також можуть з’явитися довгі темні смуги. На старих рослинах фузаріозна інфекція може викликати справжню кореневу гниль, коли основа стебла стає коричневою і гнилою, що призводить до вилягання. Може розвиватися й у дуже посушливий сезон.

Життєвий цикл

Первинне зараження фузаріозом відбувається через інфіковане насіння, ґрунт, пожнивні рештки, а також через падалицю або види бур’янів-господарів.

Основним джерелом інфекції фузаріозу колоса є спори, які потрапляють на рослину від ураження сходів або кореневої гнилі, розбризкуються по рослині або поширюються під час контакту з листям. Фузаріоз сходів M. nivale найбільш інтенсивно розвивається в умовах прохолодного вологого ґрунту.

Церкоспорельозна коренева гниль (Oculimacula yallundae, O. acuformis)

Симптоми

Захворювання має серйозні наслідки раннього ураження, що може призвести до повної загибелі сходів, симптоми зазвичай помітні у вигляді коричневої плями біля основи стебла.

Вона має дифузний край і з’являється з одного боку зовнішньої пазухи листка. Симптоми можна сплутати з ризоктоніозною та фузаріозною кореневими гнилями. Оскільки церкоспорельозна плямистість набагато важливіша за ці хвороби, правильна ідентифікація є дуже важливою. З розвитком симптоми стають усе більш виразними з ураженням у формі ока з темним дифузним краєм, зазвичай нижче першого вузла. Може бути видно центральну чорну «зіницю» – це маса сплетених гіфів, яку важко видалити розтиранням.

Потім ураження очної плямистості проникає крізь листок. Це відрізняється від фузаріозної та ризоктоніозної кореневої гнилі, які, як правило, обмежуються зовнішньою оболонкою листка під час розростання стебла. Оскільки нижнє листя відмирає під час весняного росту, симптоми плямистостей можуть зникнути, але за сприятливих умов з’являтися пізніше знову. Інфекція може послабити стебла навколо зони ураження і спричинити вилягання – стебла можуть падати в усіх напрямках, на відміну від вилягання, спричиненого вітром.

Життєвий цикл

Спори зимують на інфікованій стерні та падалиці. Статева фаза продукує аскоспори на стерню після збирання врожаю. Поширюючись вітром на великі відстані, ці спори заражають нові або молоді рослини протягом осені та зими. Безстатева фаза утворює конідії на стерні та бур’янах упродовж зими. Ці спори переносяться дощовими бризками на невеликі відстані на основи стебел злаків. Хвороба може виживати на стерні протягом трьох років, особливо якщо її закопати. Тому однорічна або дворічна перерва у вирощуванні зернових не завжди знижує ризик розвитку кореневих гнилей. Інфікування відбувається за оптимальної температури 15°С і нижче температурою вище 5°С. Високі температури пригнічують інфекцію, а от тривалі вологі умови сприяють її розвитку. Після зараження розвиток симптомів зазвичай триває близько 12 тижнів, залежно від умов навколишнього середовища. Суха погода може спричинити зморщування та відмирання інфікованих зовнішніх листкових оболонок, що може запобігти розвитку інфекції.

Борошниста роса (Blumeria graminis f. sp. tritici (пшениця) і triticale), f. sp. hordei (ячмінь), f. sp. avenae (овес) та f. sp. secalis (жито)

Симптоми

Симптоми борошнистої роси розвиваються на листках, стеблах і колосках. Зараження найчастіше з’являється на листках, симптоми проявляються з осені. Зазвичай це білі, пухнасті пустули, з яких утворюються маси спор, що мають порошкоподібний вигляд. Згодом у пустулах розвиваються чорні спори (клейстотеції), як правило, у кінці сезону.

Життєвий цикл

Борошниста роса переживає зиму і період між збиранням урожаю та сівбою нового врожаю у вигляді міцелію в живих рослинах-господарях, таких як волошка. Гриб може виживати в рослинних рештках, навіть коли немає зеленого міста через чорні грибні тіла (клейстотеції). Ця статева стадія може допомогти популяції патогена еволюціонувати і призвести до появи нових рас, здатних подолати сортову стійкість або стати стійкими до фунгіцидів. Ці клейстотеції вивільняють аскоспори, що розносяться вітром у вологу погоду. Міцелій гриба на живій рослинній тканині утворює конідії, які розносяться вітром і заражають живі рослини-господарі. Конідії проростають у широкому діапазоні температур (5–30°С), хоча оптимальною є температура 15°С, а температура понад 25°С може пригнічувати розвиток. Для проростання конідій необхідна висока вологість (>80%), оптимальною є відносна вологість повітря >95%. Однак вільна вода, наприклад від дощу, пригнічує проростання. Латентний період борошнистої роси становить лише 7 днів за оптимальних умов.

Хвороба продовжує поширюватися протягом усієї зими, особливо якщо вона м’яка. Однак морози та холодні умови знижують рівень захворюваності.

Заходи захисту проти основних хвороб озимих зернових в осінній період

Боротьба з хворобами озимих зернових ґрунтується на організаційно-господарських та агротехнічних заходах. Деякі патогени, розглянуті вище, є специфічними для конкретних культур, наприклад, тверда та карликова сажки уражують лише пшеницю, тому ротація культур на полі зменшить ризик інфікування. Злакові бур’яни можуть бути джерелом інфекції для культурних рослин, тому боротьба з ними є складовою інтегрованої системи захисту.

Підбір вдалого сорту знижує шкодочинність ураження посіву патогеном. Зокрема сорт озимої пшениці Мауріціо має високі показники толерантності до борошнистої роси, сорт Стромболі має стійкість до розвитку церкоспорельозної кореневої гнилі.

Окремо потрібно виділити групу сажкових хвороб, на найбільш шкодочинних патогенів, боротьба з якими можлива лише на етапі обробки насіння. Найкращим рішенням для контролю сажкових хвороб є використання протруйників на основі триазольних діючих речовин. Для ефективної дії проти твердої сажки пшениці достатньо 20 г діючої речовини тебуконазолу на 1 т насіння. Летюча сажка потребує збільшення доз протруйника до 30 г тебуконазолу на 1 т. Для контролю карликової сажки пшениці, яка стрімко поширюється на всій території України, недостатньо лише тебуконазолу, рекомендується використання комбінації тебуконазолу та дифеноконазолу. Приміром, трикомпонентний протруйник Фуміком (тебуконазол, 40 г/л, дифеноконазол, 40 г/л, азоксистробін, 15 г/л) завдяки високій концентрації дифеноконазолу забезпечує хороший контроль усіх видів сажкових хвороб, у тому числі карликової сажки пшениці. Також комбінація трьох діючих речовин у протруйнику Фуміком демонструє високу ефективність проти комплексу кореневих гнилей.

За умов інтенсивного прояву борошнистої роси в осінній період доцільним буде застосування фунгіциду Банг (карбендазим, 300 г/л; флутріафол, 200 г/л) у нормі 0,4–0,6 л/га.

У разі масового прояву фузаріозної, церкоспорельозної, офіобольозної кореневих гнилей, осінньої форми септоріозу, епіфітотійного розвитку борошнистої роси на інтенсивних посівах рекомендовано застосування фунгіциду Торніт (прохлораз, 300 г/л + тебуконазол, 200 г/л) у нормі 1,0–1,2 л/га.

Дотримання рекомендованих заходів, а саме: організація сівозміни, підбір сорту, використання якісного насіннєвого матеріалу, обробка ефективним протруйником, застосування фунгіцидів – за умови поширення інфекції дає змогу отримати посіви озимих, які увійдуть у зиму неушкодженими грибними інфекціями та будуть мати максимальний потенціал урожайності.