Автор: adm_in

Економічна доцільність використання змінної норми висіву зростає пропорційно ступеню неоднорідності полів. Найкращий ефект ця технологія демонструє на ділянках із вираженою варіабельністю ґрунтових характеристик, різною вологоутримувальною здатністю та неоднаковим вмістом органічних речовин.

Актуальність впровадження технології

В умовах мінливої економічної кон’юнктури сільськогосподарські підприємства змушені шукати резерви підвищення ефективності виробництва. Змінна норма висіву розглядається як дієвий інструмент оптимізації витрат. Незважаючи на активний розвиток точного землеробства, впровадження даної технології вимагає перегляду підходів до калькуляції собівартості продукції. Багато виробників помилково сприймають цифровізацію як обтяжливі інвестиції, тоді як використання супутникової аналітики дозволяє скоротити операційні витрати, насамперед на насіннєвий матеріал, добрива та водні ресурси.

Суть технології змінного висіву

Змінна норма висіву (VRS) – це технологія точного землеробства, що забезпечує диференційований розподіл насіння з урахуванням просторової мінливості агроекологічних умов, ґрунтових характеристик, рельєфу, мікрокліматичних особливостей та інших значущих факторів.

Технологія відома з 1990-х років, проте тривалий час залишалася прерогативою наукових установ та великих виробників сільгосптехніки. Наразі, завдяки широкій доступності супутникової аналітики та інструментів обробки великих даних, VRS стає надбанням ширшого кола виробників агропродукції. Оптимальний результат досягається при інтеграції польових спостережень і даних дистанційного зондування.

Сучасний етап розвитку технології

В останні роки практика застосування змінної норми висіву вийшла на якісно новий рівень. Безумовно, існують методи впровадження VRS без використання цифрових технологій та поглибленого аналізу даних. Однак краща передбачуваність і стабільність результатів досягається саме при застосуванні сучасних аналітичних інструментів. Накопичення та обробка значних масивів інформації створюють основу для формування достовірних висновків і рекомендацій.

Сучасні наукові розробки спрямовані на подальше вдосконалення VRS. Дослідники розробляють алгоритми, що дозволяють з високою точністю узгоджувати норми висіву з варіабельністю ґрунтових умов, рельєфу та метеорологічних факторів. Оскільки процеси проростання, вегетації та формування врожаю знаходяться в прямій залежності від перерахованих умов, диференційований розподіл насіннєвого матеріалу виступає дієвим механізмом оптимізації продуктивності. Даний підхід дозволяє управляти виробничими ризиками та концентрувати ресурси на ділянках з найбільшим потенціалом окупності.

Методика вдосконалення змінної норми висіву з використанням супутникових даних

Науково обґрунтований підхід передбачає валідацію супутникової інформації наземними вимірюваннями. Комплексний аналіз повинен включати такі компоненти:

• Дані про генетичний потенціал сортів, що вирощуються, та фактичну схожість насіннєвого матеріалу.
• Часові ряди супутникових даних за основними вегетаційними індексами.
• Агрохімічні, агрофізичні та фізико-хімічні характеристики ґрунтів, ґрунтові карти, результати аналізу цифрових моделей рельєфу (DEM).
• Карти врожайності за попередні кілька років за всіма культурами сівозміни.
• За необхідності відомості про зрошення, дренаж та схеми розміщення дренажних систем.

На супутникових знімках ділянки з помірною та сильною ерозією ідентифікуються як світліші зони, що підтверджується результатами моделювання ерозійних процесів. Сукупний врахування перелічених факторів дозволяє сформувати оптимізовану карту-завдання для посіву зі змінною нормою на майбутній сезон.

Зниження норми висіву на ділянках зі стабільно зниженою врожайністю збільшує площу живлення окремих рослин, що сприяє досягненню показників, які наближаються до середніх по полю. При рівномірному висіві (і, як наслідок, конкуренції рослин за ресурси) вирівнювання врожайності видається недосяжним завданням.

Дослідження наукових співробітників університету Вітаутаса Магнуса

Розглянемо детальніше дослідження, яке провели наукові співробітники литовського університету, опубліковане у 2022 році (Variable Rate Seeding in Precision Agriculture: Recent Advances and Future Perspectives, 2022).

Головне завдання дослідження – проаналізувати технології VRS, визначити їхню ефективність в існуючих умовах, виявити агрономічні та економічні перспективи використання методики. Для цього було проаналізовано 92 джерела з 1998 по 2001 рік, у яких досліджувалися змінний висів, робота датчиків, картографування ґрунту та зв’язок норми висіву з врожайністю.

Виділяють два основні способи реалізації:

1. Картографічний – норма встановлюється заздалегідь відповідно до карт та показників врожайності.
2. Сенсорний – спеціальні датчики вимірюють характеристики ґрунту та рослин у режимі реального часу, норма висіву регулюється автоматично.

За даними досліджень, оптимальний норматив залежить від таких факторів, як текстура ґрунту, показники вологості, кількість органічних речовин, рельєф, клімат. Урожайність відрізняється квадратичною залежністю від ступеня щільності рослин. При збільшенні нормативу врожайність стає оптимальною, далі знижується через те, що рослини починають конкурувати за поживні речовини.

З точки зору економіки VRS ефективніше застосовувати на об’єктах з підвищеною просторовою неоднорідністю ґрунту. Тут метод позитивно впливає на врожайність, зменшує витрату насіння. Наприклад, коригування норми висіву на різних ділянках може підвищити показник на 900–1900 кг/га, точне значення залежить від продуктивності поля.

З економічної точки зору VRS ефективніше застосовувати на об’єктах із підвищеною просторовою неоднорідністю ґрунту. У цьому випадку метод позитивно впливає на врожайність та зменшує витрату насіння. Наприклад, коригування норми висіву на різних ділянках може підвищити показник на 900-1900 кг/га, причому точне значення залежить від продуктивності поля.

При цьому ефективність залежить від розміру господарства, варіабельності території. За даними авторів, окупність технології відбувається на об’єктах площею понад ~150 га. У великому господарстві інвестиції можуть окупитися через рік.

На закінчення автори дослідження зазначають, що VRS – корисний інструмент для точного землеробства, за допомогою якого можна впливати на щільність посіву, зменшити витрати та збільшити стійкість сільськогосподарської сфери в цілому. Надалі дослідження повинні включати розробку точних механізмів розрахунку оптимальних показників висіву, тестування методів на практиці в різних агрокліматичних умовах.

Населення Землі перетнуло позначку у вісім мільярдів людей. Ораних земель більше не стає. Фермери зіткнулися з жорстким дефіцитом ресурсів при зростаючому попиті на їжу. Єдиний вихід криється в науковому підході до використання ресурсів землі. Вчені намагаються розкрити максимальний генетичний потенціал культур, який був недоступний природі.

Ми спостерігаємо зміну технологічного укладу. Сучасна аграрна промисловість перетворюється на високоточний завод з виробництва калорій. Просто орати і сіяти вже недостатньо для рентабельності. На перший план виходять лабораторії і робота з ДНК.

Чому селекціонери відмовляються від старих методів

Традиційний підхід до виведення культур нагадує лотерею. Вчений схрещує рослини і чекає результату роками. Цикл створення гібрида пшениці або кукурудзи займає від 10 до 12 років. У ринку немає цього часу. До того ж класична селекція часто тягне за собою непотрібні ознаки разом з корисними.

Виробникам потрібні гарантії і швидкість. Біотехнології дозволяють скоротити цикл розробки до 3-4 років. Інженери працюють точково. Вони не чекають милості від природи, а конструюють нові сорти під конкретні завдання.

Ключові недоліки старого підходу:

• низька швидкість отримання результату;
• неможливість точного прогнозування властивостей;
• залежність від випадкових мутацій.

Технології вирішують ці проблеми радикально. Агрономи отримують посівний матеріал із заздалегідь відомими параметрами. Ризики втрати врожаю через «слабку генетику» зводяться до нуля.

Як працює редагування коду рослин

Головний інструмент сучасного біолога називається CRISPR/Cas9. Це молекулярні ножиці. Вони знаходять потрібну ділянку ланцюга ДНК і змінюють її. Метод дозволяє прибрати ген, відповідальний за сприйнятливість до хвороби, або додати ген посухостійкості. Таке редагування геному не вносить чужорідний матеріал, як це відбувається при створенні ГМО.

Результат роботи виглядає фантастично. Культури вчаться виживати в солоному ґрунті або при екстремальних температурах. Висока стійкість рослин дозволяє вирощувати пшеницю там, де раніше росли тільки верблюжі колючки.

Біотехнологи вирішують такі завдання:

• захист від комах-шкідників без хімії;
• підвищення поживної цінності продукту;
• продовження термінів зберігання плодів.

Зміни відбуваються на клітинному рівні. Рослина сама виробляє білки, які відлякують шкідників. Людині ці білки не шкодять, а жуки обходять поле стороною.

Вплив технологій на економіку господарства

Впровадження генетики безпосередньо впливає на дохід фермерів. Менше використання хімічних засобів захисту – більше грошей. Витрати на пестициди та гербіциди становлять до 30% собівартості продукції. Стійкі культури дозволяють забезпечити зниження витрат на обробку полів. Техніка менше ходить по полю, економиться паливо і ресурс машин.

Другий фактор успіху криється у валовому зборі. Модифіковані культури дають стабільний результат незалежно від примх погоди. Агрохолдинги нарощують обсяги виробництва без розширення посівних площ. Інтенсифікація виробництва стає єдиним способом залишитися в бізнесі в умовах жорсткої конкуренції.

Також рекомендуємо вам ознайомитися з матеріалом про точне землеробство.

Ґрунтозахисне землеробство (ГЗ) – це комплекс агроприйомів, спрямованих на збереження та відновлення родючості ґрунтів. Підхід сформувався в США в 30-ті роки минулого століття як відповідь на масштабну ерозію, викликану інтенсивною обробкою земель. Сьогодні ці технології застосовують по всьому світу: вони знижують деградацію ґрунтів, сприяють накопиченню органічної речовини і забезпечують стабільну врожайність.

Визначення, принципи, проблеми і методи

Термін «ґрунтозахисне сільське господарство» був офіційно сформульований Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН в 1997 році. Цей підхід являє собою систему агротехнічних рішень, спрямованих на збереження родючості ґрунтів і запобігання їх деградації. В даний час принципи ґрунтозахисного землеробства застосовуються більш ніж на 100 мільйонах гектарів сільськогосподарських угідь у всьому світі.

Основу ґрунтозахисних систем складають 3 ключові принципи:

• Мінімальне порушення ґрунту.
• Постійний ґрунтовий покрив.
• Різноманітність культур у сівозміні.

Саме вони дозволяють отримати максимальну вигоду від технології.

Ґрунтозахисні системи нерідко зводять тільки до мінімальної обробки ґрунту (min-till), однак це лише один з можливих інструментів. На практиці така концепція включає більш широкий комплекс заходів: закладення пожнивних залишків, захист ґрунтового покриву і контроль бур’янів.

Особливу роль відіграє нульова обробка ґрунту (no-till). Вона знижує витрати, сприяє зростанню родючості та підвищує врожайність культур, таких як пшениця і кукурудза, за рахунок збереження структури ґрунту і використання рослинних залишків на поверхні як природного органічного добрива.

Чому варто вибрати ґрунтозахисне землеробство

За оцінками ФАО, близько 30% світових ґрунтів вже зазнали різних форм деградації. У цих умовах перехід до систем ґрунтозахисного землеробства набуває стратегічного значення на глобальному рівні. Мова йде не просто про коригування агротехнологій, а про відновлення і збереження ґрунтового потенціалу як основи стабільного виробництва продовольства і забезпечення продовольчої безпеки в довгостроковій перспективі.

Ґрунтозахисні технології сприяють поліпшенню структури ґрунту, зростанню біологічної активності і накопиченню органічної речовини. Крім того, вони відіграють важливу роль у зниженні кліматичних ризиків. Скорочення інтенсивної обробки зменшує мінералізацію органіки і викиди CO₂, а вуглець, накопичений рослинами, при розкладанні залишків закріплюється в ґрунті у формі гумусу.

Додатковою перевагою є економічна ефективність: зменшується кількість технологічних операцій, знижуються витрати на паливо, техніку та робочу силу. В результаті господарство отримує як екологічні, так і прямі виробничі вигоди.

Агрономічні переваги ГЗ

Мінімальна обробка ґрунту і застосування покривних культур сприяють накопиченню органічного вуглецю і формуванню гумусу. Це підвищує природну родючість, покращує структуру ґрунту і загальну стійкість агросистеми.

Велика кількість органічних речовин активізує ґрунтову біоту – збільшується чисельність дощових черв’яків і мікроорганізмів, посилюються процеси розкладання рослинних залишків. При грамотному зрошенні створюються оптимальні умови для розвитку культур.

Ґрунт стає більш пористим і водопроникним, поліпшується інфільтрація вологи, знижується ерозія і поліпшується водопостачання рослин. Після освоєння технології врожайність порівнянна з традиційними системами, а ефективний контроль бур’янів досягається за рахунок покривних культур і сівозміни.

Методи збільшення вмісту вуглецю в ґрунті

Підвищення вмісту вуглецю в ґрунті вимагає системного підходу і попередньої діагностики. Оцінити поточний стан можна за допомогою різних агрономічних методів – «тесту лопатою», аналізу структури і щільності, формування міні-3D профілю ґрунту. Ці інструменти дозволяють визначити рівень біологічної активності, ступінь ущільнення, вміст органічної речовини, а також вибрати оптимальні заходи щодо відновлення.

У ґрунтозахисному землеробстві поширені такі методи:

• Боротьба з гризунами.
• Прямий посів, у тому числі по рослинному покриву.
• Використання сумішей покривних культур з різними біологічними властивостями.
• Освоєння техніки посіву різних покривних культур.
• Впровадження тривалих сівозмін з різноманітністю культур.
• Вирощування різних видів сільськогосподарських рослин.
• Раціональне управління пожнивними залишками – подрібнення і рівномірний розподіл по полю як джерело органічної речовини замість частини мінеральних добрив.
• Застосування системних гербіцидів, включаючи гліфосат, для контролю бур’янів без механічного впливу на ґрунт.

Землеробство неможливо уявити без навігації. Селяни тисячоліттями визначали терміни посівів і межі полів за природними орієнтирами. Інструменти змінювалися – від нічного неба до супутникових систем.

Зоряна навігація стародавніх цивілізацій і Середньовіччя

Єгиптяни орієнтувалися за Сіріусом – його геліакічний схід збігався з розливом Нілу і початком польового сезону. Вавилоняни склали зоряні каталоги, прив’язавши сузір’я до календаря сільгоспробіт. У середньовіччі в Європі з’явився компас (XII століття) і знайшов застосування в розмітці ділянок і прокладанні каналів. Монастирські господарства застосовували його з мірними ланцюгами, заклавши основи геодезії. Розвиток друкарства і математики в XV-XVI століттях дав поштовх картографії. З’явилися кадастрові карти з межами володінь, типами ґрунтів і розташуванням водних джерел. Землевласники отримали інструмент планування сівозмін, а держава – основу для оподаткування.

Промислова революція: механізація і точність

XVIII-XIX століття принесли винаходи, що змінили навігацію в сільському господарстві. Парова тяга, оптична геодезія і механічні стабілізатори курсу сформували новий рівень точності польових робіт. Ключові нововведення:

1. Парові двигуни. Механізували обробку ґрунту і скоротили залежність від ручної праці.
2. Теодоліти нового покоління. Забезпечили кутову точність до секунд дуги, що критично важливо при межуванні.
3. Гіроскопічні прилади. Дозволяли зберігати напрямок руху техніки без візуальної прив’язки.

Поєднання парової тяги і точних геодезичних інструментів відкрило шлях до освоєння великих територій – від американських прерій до степів Середньої Азії. Навігація остаточно увійшла в арсенал агрономічної науки.

ХХ століття: радіомаяки і перші супутники

Двадцяте століття принесло стрімке зростання можливостей в області позиціонування. Радіонавігація, дизельна механізація і запуск орбітальних апаратів послідовно нарощували точність. Основні етапи:

Період	Технологія	Вплив на землеробство
1920–1940-ті	Радіонавігатори	Навігація сільгоспавіації при розпилюванні добрив
1950–1960-ті	Дизельна техніка з гідравлікою	Маркерні системи паралельного водіння
1970–1980-ті	Супутники Transit, ранні GPS	Прототип цивільної навігації

Кожне з цих досягнень накладалося на попереднє, формуючи фундамент для технологічного прориву на рубежі тисячоліть. До кінця століття сантиметрова точність у полі перестала здаватися фантастикою.

XXI століття: GPS, дрони та штучний інтелект

Сьогодні точне землеробство – повсякденна практика. GPS-приймачі з RTK-корекцією забезпечують точність до 2-3 сантиметрів, виключаючи перекриття при обробці. Супутникова навігація – лише елемент системи. Сучасна агронавігація об’єднує комплекс технологій:

• мультиспектральна зйомка з дронів для оцінки стану посівів;
• автоматичне управління нормою висіву і внесення добрив по зонах;
• алгоритми машинного навчання, що прогнозують врожайність за даними датчиків;
• цифрові двійники полів для моделювання агротехнічних сценаріїв.

Інтеграція компонентів створює замкнутий цикл: збір даних, аналіз, рішення, виконання, контроль результату. Господарства з такими системами фіксують зниження витрат засобів захисту на 15-20% і зростання врожайності до 10-12%.

Від Сіріуса до супутника – шлях агронавігації зайняв близько п’яти тисяч років. Змінилися десятки технологій, але завдання залишилося колишнім: точно визначити, де, коли і як обробляти землю.

Для того, щоб вірно обрати тип і клас добрив для внесення в ґрунт, потрібно розуміти в цілому, які бувають стратегії живлення полів. Саме від того, яку стратегію ви обираєте залежить їх кількість, форма і інтервали внесення для живлення рослин.

Перше на що варто звернути увагу – існують стратегія живлення ґрунту і стратегія живлення рослини. Коли ми говоримо про живлення ґрунту, то переважно маємо на увазі балансування по катіон-аніонному складу. Культура в цьому випадку нас не цікавить. Це більше про співвідношення, про правильний вміст, про еталонні забезпечення ґрунту. Принагідно зазначимо, що в нашій компанії ви можете замовити послугу аналізу ґрунту.

Що стосується стратегій живлення рослини. Перша, це стратегія достатності для рослини, вона ще називається sufficiency, тобто достатньо всього, нічого надлишково не вносимо, працюємо виключно за потребами культури. Друга стратегія – maintenance, тобто підтримання. Якщо в першому випадку ми працюємо на майбутню культуру, то за другою стратегією, ми працюємо по попереднику. Тобто ми вносимо еталонне забезпечення або build-up, тобто надбудову ґрунту. Основна відмінність між цими стратегіями в ціні. Перша дорожча, адже живлення ґрунту по суті представляє собою комбінацію всіх варіантів.

Ключові відмінності між стратегіями

Коли ми говоримо про живлення рослини, пам’ятаючи про достатність, ми думаємо про культуру, яка буде на полі в майбутньому. Вона має певні особливості по виносу, по потребам. Оцінюємо, скільки в ґрунті того чи іншого елементу і компенсуємо дефіцит, вносячи добрива. Працюють такими компонентами, як азот, сірка, фосфор і калій. Мікроелементи, як правило, не розглядаються. Ця стратегія є економічною з точки зору затрат на гектар.

Коли ми говоримо про підтримання рівнів, ми думаємо не про культуру, яка буде на полі, а про культуру, яка була на полі. Те, що вона вже винесла по факту. Ми розуміємо, наприклад, пшениця винесла певну кількість азоту, фосфору, калію і мікроелементів. Ми вносимо це все в ґрунт незалежно від того, чи потрібно чи ні. Це як парвило дорожче, бо вноситься більша кількість елементів. Суть стратегії – не допустити погіршення ґрунту.

Еталонне забезпечення – підхід, за якого ми працюємо безпечно, на власній землі, на декілька років вперед, враховуючи сівозміну та класну ціну на добрива. Ми інвестуємо в ґрунт, досягаємо певного рівня, щоб вистачило на 3-4 або більше років і працюємо зі всіма елементами. Живлення ґрунту в даному випадку – найдорожче, комбінація всіх підходів.

Перший підхід використовується більшістю господарств в Україні. Лабораторії часто працюють за таким підходом, якщо їм доручено робити рекомендації. Ми працюємо за цим підходом, комбінацією живлення ґрунту і даємо декілька рекомендацій під різні культури. Обов’язково даємо поради щодо живлення ґрунту, щоб зрозуміти, в якому напрямку працювати вашому господарству.

Залежно від стратегії підхід до джерел фосфору може відрізнятися. Мова не лише про класи добрив, про кальцій, фосфор зв’язаний кальцієм, чи фосфор зв’язаний азотом, а й про інші джерела фосфору.

Вплив стратегій живлення на вибір добрива

Маємо кукурудзу або пшеницю певної врожайності. Розглянемо кукурудзу. Маємо два рівні забезпеченості по кукурудзі. Маємо забезпеченість фосфору 15 на одній ділянці, 25 на іншій, і різну забезпеченість по калію. Якщо працюємо в рамках парадигми живлення культури, ми ніколи не дамо більше, ніж того вимагає культура і більше, ніж потребує ґрунт. При нижчому рівні фосфору і калію даємо певну кількість елементів. Якщо рівні в ґрунті вищі, нічого не даємо.

Якщо працюємо в системі живлення наперед, з урахуванням культур, які будуть після кукурудзи, ми працюємо іншими нормами. Джерело фосфору, яке дається сьогодні під культуру цього року, буде відрізнятися і повинно відрізнятися економічно від фосфору, який дається при живленні наперед або build-up. В Україні багато господарств допускають помилку у цьому. Ми розповімо про них в інших матеріалах нашого блогу, коли розглядатимемо підбір добрива залежно від аналізу ґрунту та стратегії.

Якщо вас зацікавили питання вибору стратегії живлення вашого ґрунту або культур, які вирощуються і ви потребуєте консультації, телефонуйте нам за контактним телефоном або залишіть заявку на сайті. Ми зв’яжемося з вами в найкоротші строки.

Сьогодні ми розберемося, коли яке добриво краще вносити, яка формула краща і яка загальна стратегія вибору добрив.

На ринку багато різних формул і розібратися в них дуже важко, тому що і складові по азоту, фосфору, калію в цих добривах також бувають різні. Кожна з них містить азот, фосфор і калій. І як правило, ми оцінюємо цінність добрива по тому, скільки там діючої речовини.

Співвідношення елементів в формулі добрив

Отже, що міститься у нас в азоті, коли ми говоримо про NPK (азот-фосфор-калый)? В азоті міститься або амонійна, або нітратна, або найчастіше амонійна і нітратна форма. Як правило, це щось схоже на шматочок селітри в NPK. Далі, коли ми говоримо про фосфор – він може в собі містити або фосфати кальцію, або фосфати амонію, рідше поліфосфати. Зрештою, калій. Як правило, складова — це або хлорид калію, або сульфат калію, або дуже рідко – нітрат калію. Як  же зрозуміти, що із цього нам треба підібрати? На що в першу чергу звертати увагу?

Якщо проаналізувати формули, які вказані на цих добривах, наприклад, 8-24-24, 5-10-15 або 11-11-21, то можна вивести співвідношення між даними елементами. Наприклад, для 8-24-24 у нас буде співвідношення одна одиниця азоту, три одиниці фосфору і три умовні одиниці калію. Тобто 24 ділимо на 8 (на найменше число у формулі) і отримуємо 3.

Вибір формули добрива залежно від періоду внесення

Чому це важливо для розуміння? Така легка математика дозволить вам вивести співвідношення між елементами, тому що це найбільш важливий елемент вашої роботи і найбільш важливий чинник для рослини. Адже вони в першу чергу реагують на співвідношення. А вже потім на кількість, тобто на концентрацію даних елементів. Коли ми говоримо про проростання та сходи, то нам необхідно зосереджуватися на формулі, де буде більша концентрація фосфору, щоб рослина отримала те, що їй потрібно. Відповідно, обираємо добрива з співвідношенням 1-2-1. Це може бути, наприклад, формула 10-20-10 або 5-10-5. Нагадуємо, що кількості будуть другорядними.

Коли ми говоримо про вегетацію, а це переважно нітратна форма азоту, то бажано зосереджуватися на співідношенні, наприклад, 2-1-1 або 3-1-1. Наприклад, 20-10-10 або 15-5-5 і так далі. Це період вегетативного росту, ми одразу моделюємо рослину.

Коли ми говоримо про цвітіння, плодоношення та відмирання, то тут на перше місце виходить калій. Обираємо співвідношення 1-1-2, 1-2-2 або 2-1-2. Наприклад, формули 7-10-20, 8-30-30 або щось подібне.

Це загальна стратегія внесення добрив в системі технології вирощування.

Варто наголосити, що не обов’язково, якщо добриво містить чогось більше, це може бути краще для рослин. Приклад: 8% чи 10-12% захищеного азоту при посіві із меншою кількістю фосфору може принести більшу користь, ніж швидкий доступний азот, якого буде 30%, якщо рослині потрібен фосфор. Вона азот не буде використовувати. Він втратиться внаслідок денітрифікації, випаровування чи в вигляді аміаку. Натомість 8% захищеного спричинить кращий ефект.

Тому завжди пам’ятайте, що важлива форма елементу, вид добрива, співвідношення між елементами. Найрозповсюдженіша проблема полягає в тому, що ми підбираємо добрива по питомій і по загальній вазі. Наприклад, в добриві 15 сірки, 10 магнію, 3 кальцію, 2 бору, 3 цинку. Ми нарахували 3. Але ці елементи не потрібні. В той же час ми втішаємо себе, що кілограм діючої речовини загальної важливий. Це неправильний підхід.

Ми часто намагаємося закрити потребу в добривах низького калію через калійні добрива. Немає калію в ґрунті, ми вносимо 7-20-30 і вносимо. Це допустимо, але у більшості випадків, не вирішує дану проблему. Тут важливо правильне місце внесення, правильна форма і правильна концентрація добрива. Підсумуємо:

ФОРМА ЕЛЕМЕНТУ ВАЖЛИВА, ВИД ДОБРИВА ВАЖЛИВИЙ, СПІВІДНОШЕННЯ (БАЛАНС) ЕЛЕМЕНТІВ ВАЖЛИВЕ.

Тому потрібно більш ретельно підходити до вибору добрив, не оцінювати по тому, як вони працюють у когось на полях. Якщо ви не розумієте, чому саме це добриво на тому полі було використане. Дуже часто стикаємося з ситуацією, коли менші норми добрив 50-70 кг працюють краще, ніж 150 кг більш концентрованого добрива.